Дзвінок у двері ще більше насторожив Василя, який саме був на кухні біля своєї улюбленої миски
Вранці Артем, як завжди, поїхав на роботу. За звичкою поцілував дружину, сказав, що повернеться ввечері, встиг погладити кота і вийшов.…
Та скільки можна вже збирати? – обурилася дружина. – На всьому економимо, нічого путнього не купуємо, а грошей усе бракує й бракує. Це ніколи не закінчиться. З твоєю зарплатою ми так і житимемо в цій занедбаній квартирці
Я більше не можу тут жити! – вигукнула Олена, сердито грюкнувши дверцятами шафи. – Ця шафа розвалюється, ліжко скрипить, стіл…
Олено Іванівно, ми щойно витратили 4000 на минуле свято, — я ледве стримувала роздратування. — У нас свої витрати
— Скільки можна, Артеме?! — я майже на фальцет перейшла. — Вона як золота орда, щотижня вимагає данину! — Лізо,…
Тарас гучно гримів посудом, усією своєю поведінкою демонструючи невдоволення моїм настроєм
В автобусі було надто жарко відчинені люки й вікна не рятували пасажирів, роздратованих через величезний затор, від задухи. Я поверталася…
Дідусь підійшов до вікна й побачив, що Жучка сидить навпроти вхідних дверей і чекає всіх
У мого діда була собака на ім’я Жучка. Чудовий був пес, який визнавав лише дідуся. Дід був його головним господарем.…
– Надіє Тарасівно, відкривайте, я знаю, що ви вдома з Валерієм
Коли я побачила чоловіка, то мало не впала, почала кліпати очима і він зник. «Значить, і він мене винує у…
– Тату, а нам що дістанеться? Вони ж усе забрали… їм машину, гроші, мотоцикл… можна сказати, їм шубу, а нам обшарпаний комір.
- Тату, а нам що дістанеться? Вони ж усе забрали… їм машину, гроші, мотоцикл… можна сказати, їм шубу, а нам…
Ні, я ніколи не бачила тата. А мама, — я зам’ялася, не знаючи, що сказати
Я з легкою заздрістю спостерігала, як батьки забирають своїх малюків додому з дитячого майданчика. — Мишко, не плач, завтра ми…
Ви що, змовилися всі, чи що? — образилася вона. — Я ж як краще хотіла! Ну, сам подумай.
— Оресте, поясни вже своїй дружині, що я сама знаю, як краще, — намагалася переконати сина Ольга Михайлівна. — Таку…
Ще трохи – і вдома. За тим поворотом, ні, за тим переліском, за тим пагорбом
Ще трохи - і вдома. За тим поворотом, ні, за тим переліском, за тим пагорбом... Іван поспішає, шукає очима рідну…