На ранок діти пішли в школу, а тут вже й сусіди шепочуться
Звичайно, що все село гуділо, а як не говорити, коли рідна матір обрала не сина? Про те, що діється в…
Життя вчить, що любов може прийти несподівано, коли ти її найменше чекаєш
Кажуть, що материнство – це щоденна боротьба між турботою про дітей і власними бажаннями. Для Тоні її дочка Катя завжди…
Я подалася до батьків, ті наче мене й чекали, ні слова не казали про «ми ж попереджали»
Тепер я можу точно сказати, що жінка-мати і закохана жінка, то наче люди з різних планет, зовсім інші пріоритети, зовсім…
Не шкода! Просто Сергій брав твою на тиждень, а вже місяць минув! Може, в нього годинник зламався?
— Ой, ну отже. Ваша машина. Вона не підлягає ремонту. — пробурмотів Сергій, опустивши очі додолу, ніби йому було соромно…
– Мамо, тату, я йду. Зараз дев’ята, а на першу годину прийде мій наречений. Заяву в РАЦС ми вже подали
Переполох у квартирі розпочався з самого ранку. Андрій і Марина ніжилися в ліжку, коли до спальні постукала донька: – Мамо,…
– Не подобається мені ця Настя. Уся така тиха, безвідмовна, на все киває та погоджується. У тихому болоті…
- Олі вже сказали? – Клавдія Іванівна з досадою відкинула наскрізь мокру хустку і, забувши про пристойність, витерла очі рукавом…
Коли я була малою дівчинкою, життя в нашій сім’ї було зовсім не простим. Ми жили скромно, рахували кожну копійку. Мама працювала на кількох роботах одразу, щоб якось звести кінці з кінцями. Тато тільки пізніше почав їздити на заробітки, його по кілька місяців не був удома. В хаті завжди чогось бракувало
Коли я була малою дівчинкою, життя в нашій сім’ї було зовсім не простим. Ми жили скромно, рахували кожну копійку. Мама…
Тато машину продаватиме, – раптом сказала я. – Але цього мало, треба ще шукати, аби Андрійко пішов у нормальний університет
- Мамо, ви з татом не могли б позичити мені трохи грошей? – запитала я, сідаючи за кухонний стіл і…
— Добрий день. Це Андрій, — пролунало в слухавці. — Я той чоловік, якому ви допомогли
Марина ніколи не любила свій день народження. Колись, у молодості, це було свято — з кульками, друзями, сміхом, подарунками. Та…
Сергій, якщо ти мені не довіряєш, то поїхали разом, – відповіла я. – Я ж пропонувала.
Я стояла в коридорі нашої квартири, тримаючи в руках валізу, землі не відчуваючи під ногами. Сергій дивився на мене ображено…