Як виявляється, уродженка Києва, співачка українського походження Анна Сєдокова, яка давно будує кар’єру на Росії все ще не має російського громадянства.
Попри те, що Сєдокова всіляко ігнорує факт російської агресії, але вже пів року вона на Росії не живе, чомусь побоялася, а переїхала з чоловіком в США.
За ці пів року вона жодного разу не поверталася до РФ, де у неї бізнес і нерухомість. Російські ЗМІ почали трубіти, що співачці загрожує депортація. «Грозить депортація: стало відомо, чому Анна Сєдокова не з’являється в Росії» – такими заголвками рясніють ЗМІ.
Відомий у Росії юрист-блогер Міхаіл Алєксєєв Юрист розповів КП, що артистка може позбутися всіх своїх заощаджень і заробити великі проблеми з міграційною службою, якщо приїде в рф.
Вся справа в тому, що закінчився термін дії посвідки на проживання Седокової.
“Як видно з документації, Анна Седокова – громадянка України. Втім, щоб зареєструвати приватного підприємця в Росії, зовсім не обов’язково мати російський паспорт. Однак бізнес автоматично закривається, коли закінчується термін дії посвідки на проживання”, – розповідає юрист.
Оскільки її ФОП на Росії закрили, то при спробі перетнути російський кордон її можуть депортувати в Україну, громадянкою якої вона є.
Фото: ФБ Анна Седокова.
08/25/2022
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся