– Доню, твій Андрій звичайний собі робочий, з твоєю зовнішністю ти можеш собі знайти багатого чоловіка і чудово жити.

Так, це тепер вже вона розуміє, що не міг їй забезпечити чоловік того життя, на яке вона надіялася і на яке заслуговувала по праву. Ще й дитина у них так раптово з’явилася, що вона й не знала чи й лишати.

– Я забезпечу вас, – казав Андрій і подався на заробітки.

Так, тоді Леся й пожила трохи, бо за кордоном будівельники мають більше зарплату і він пересилав їй нормальні гроші, саме нормальні, за які можна достойно прожити без розкоші. Правда, випитував її на що вона витрачає, адже він все шле і шле. А їй мало. Та звичайно, що мало, бо ж оренду оплати, комунальні теж, на дитину витрати і на їжу, то що дитині лишається?

Якось вони з горем навпіл купили квартиру і то все в докорах, маю вам сказати. все він шкодував на неї грошей, бо вона забагато витрачає.

– Доню, та покинь ти його і знайдеш собі іншого.

– Мамо, я вже шукаю, але ж для цього треба себе в форму привести. Хто мене таку захоче?

І почала Леся і на фітнес ходити і на всілякі процедури аби зберегти свою красу і те все під нудіння чоловіка, що він не може на всі її забаганки заробити.

– То навіщо ти мене переконував, що «зірку з неба дістанеш», якщо на елементарне не можеш заробити?

І ось так у них все проходило, а дитина ж росте і все бачить, а тоді Андрій сказав, що вона має йти геть, а сина він у себе залишить.

Ми що законів не знаємо чи що? Квартира спільно нажита, тому він має їй виплатити частку або має сам забратися. Він виплатив їй частку з квартири, суму пристойну і вже туди привів нову жінку. Леся ж не сумувала, а вкладала гроші в себе, як вона говорила.

Данилко вже в садок ходив і мені приходилося його забирати або свасі, ми так чергували, бо Леся не завжди могла вчасно забрати, бо у неї процедури. Ви собі не уявляєте скільки треба грошей аби втримати жіночу красу, а що вже говорити аби вернути.

Бувало, що син лишався в Андрія, а чого ж ні, коли він батько? І отак вони жили, як Леся вирішила, що чоловік замало їй дає грошей і вона вирішила через суд отримати набагато більше.

Але такого повороту ніхто з нас не очікував! Той пройдисвіт чи не кожен чек приніс, що витрачав на дитину, запросив у свідки свою матір, виховательок з садочка, сусідів, мовляв, моя Леся материнські обов’язки не виконує, тому він їй сина не віддасть і подає її на аліменти!

Ви собі можете уявити, яке нахабство? Ми такого не сподівалися і не підготувалися, тому дитина поки в нього. А ми думаємо, що робити далі, бо Леся вже всі гроші витратила з тієї суми, що була за квартиру, тому вже не може знімати окреме житло і переїхала до мене.

Я не такого очікувала, бо теж хочу особисте життя налагодити до п’ятдесяти, а тут донька мені все псує.
Звичайно, що я їй ввесь час нагадую, що вона мене не послухала та зв’язалася з тим субчиком. А так би витратила свою молодість з користю на вдячного чоловіка, який розуміє, яке то щастя мати біля себе вродливу жінку.

– Сама винна, що вирішила на такого чоловіка звернути увагу. Чим ти взагалі думала?

– Мамо, він дуже гарно все обіцяв!

– На справи треба дивитися! В їхньому випадку на наявність квартири і машини.

Хіба я не правду кажу?

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Автор Ксеня Ропота