Літо поволі добігало до обрію. Вже відчувався солодкий дух ранньої осені. То тут, то там у садах важко гупали достиглі яблука, скрипіли і зітхали під вагою плоду дорідні груші. А городи палахкотіли яскравим цвітом чорнобривців та розмаїттям пишних айстр. Попід хатами привітно кивали оксамитові жоржини, зацікавлено глипали темними очима дрібні соняхи. Незбагненне щастя хвилювало Кирила, […]

Стояла під яблунею, що от-от вкриється ніжним цвітом, бо бруньки налились живодайним соком, і вдивлялась у неозору далечінь. Обрій неба яснів вранішнім сонцем. Світло було на душі і в Анастасії. Вже кілька днів поспіль її хвилює незбагненне відчуття радості. Може, це перед приїздом дітей? Адже усі – донька і зять, сини й невістки, семеро онуків […]

Наші з чоловіком рідні є власниками п’яти квартир. На кожного припадає більше однієї квартири. Після того, як бабусі не стало, мама з татом хотіли віддати мені її дім, але на той момент я ще не була повнолітньою, і батьки вирішили взяти квартирантів. Через кілька місяців, вони неначе забули про свою обіцянку і з задоволенням отримували […]

Їхня зустріч була несподіваною. Ольга зайшла до улюбленої кав’ярні. До кінця обідньої перерви ще було майже сорок хвилин, тож часом вона володіла сповна. Дівчина скинула коротеньку шкіряну куртку й вмостилась за столиком. Замовила каву й тістечко і занурилась у думки, споглядаючи дощ за вікном. – Дозволите? – приємний чоловічий голос вивів її із глибокої задуми. […]

Того року Матвій вирішив провести літню відпустку в Україні. Швидкісним потягом він мчав подалі від щоденних клопотів робочих буднів молодого слідчого, від статистики, від постійних вологих вітрів. Він їхав, сповнений радощами від передчуття довгоочікуваної зустрічі з бабусею. Скільки ж вони не бачились? Він ще був на останньому курсі інституту, коли приїздив на батьківщину своєї мами. […]

– Любцю, давай візьмемо ту дівчинку Свєту. – Ні, мені більше Надюша до душі, дивись вона весь час з книжками сидить, хочу розумну дочку – відповіла жінка. Я відвернулася, щоб ніхто не бачив моїх сліз. Я так хотіла сподобатися цій парі, а вони вибрали цю тихоню, яку я відразу ж незлюбила. Я була звичайною дитиною […]

Нелегка доля судилася Валентинові Прачеві із села Хотешів. П’ять років минуло відтоді, як його молода дружина Жанна у двадцятип’ятирічному віці відійшла у вічність (подружжя прожило спільно лише п’ять років). Дітки мало не щодня перегортають фотоальбом зі світлинами матусі. Їм ще важко збагнути, що ненька більше ніколи не повернеться до рідного дому. А наймолодша п’ятирічна Вікторія […]