Мій зять Роман – дуже уважний, і це стосується усього: він запам’ятає, що ви любите, чого не хочете, про що мрієте. І він не буде сидіти і в вас випитуватися, а просто уважно слухає і те, що ви наче між іншим сказали, те він запам’ятав. Наприклад, мій чоловік говорив про те, що шукає деталь до машини, а вона дуже рідкісна, бо машина його вже старої моделі і тепер не дістати. А Роман через місяць приносить йому ту деталь.

– Де ти її дістав?

– Та так, попитав людей і мені знайшли.

Тобто, чоловік його навіть не просив та й Роман по професії дизайнер і в машинах він геть не розбирається. Купив на автоматичній коробці передач і їздить, а мій чоловік каже, що такі машини створені для жінок.

Так от, на мій день народження всі мої рідні і близькі, які мене знають багато років що мені дарують, як ви гадаєте? Те, що я люблю, або те, що пригодиться. Чоловік гроші і квіти, донька купить мені креми, якими я користуюся, куми постільне можуть принести та якийсь посуд, знайомі – сертифікат в магазин. От і все свято, яке не має ніяких сюрпризів і здивувань, якби не назва, що то «день народження», то виходило б звичайне застілля.

І ось Роман мені простягає коробочку і я не дуже й зраділа, бо мені з прикрасами важко догодити, а тут прийдеться вдягати, навіть, якщо не подобається, щоб не образити.

Я усміхаюся і відкриваю коробку і від захвату просто кричу – я хотіла саме такий кулон, саме такого кольору і форми.

– Як ти вгадав?, – здивувалася я.

– Ви ж переглядали цю прикрасу на телефоні кілька разів, от я й зрозумів. Що ви хочете купити, але дорого. А на день народження саме раз.

Я була така рада і всі це помітили, а особливо донька і почала мені про те говорити, що вже дуже між нами велика любов.

І я не знаю, як їй зізнатися і чи варто, бо хоч то й не така вже дивина, але все одно, не думаю, що приємно знати, що тобі допомогли в стосунках.

Отож, Романа я знала з роботи і він мені подобався, що він ретельний і відповідальний, а моя донька як не одного приведе, то другого, що й словами не передати. І як можна мати таке добре серце, світлий розум як у неї і так вибирати чоловіків?

Я тоді показала Роману фото доньки і спитала чи вона йому подобається, бо якщо так, то я допоможу йому в цих стосунках.

Я підказувала де вона гуляє, яке кіно любить, які книги читає, якого співака обожнює, куди мріє поїхати… А Роман зі своєю пам’яттю вже все це фіксував і просто перевершував всі мої настанови. Проте, бували між ними непорозуміння і тоді я на дві сторони радила все робити для того аби вони були разом щасливі. Я підказала йому улюблене місце Рити, де Роман і зробив їй пропозицію.

Вони разом вже п’ять років і мають дворічну донечку. Я бачу, що моя донька щаслива з ним і рада цьому. Звичайно, що я багато роблю для цього шлюбу і може вже дуже лізу в їхнє життя, але я не хочу їм нічого поганого. Я хочу аби вони були разом довго і щасливо.

Але якщо отак це озвучити, то вийде, що я просто доньці нав’язала цього хлопця і вона його того й полюбила.

Ось тому я й маю такі сумніви і не знаю чи зізнаватися чи ні. Як би ви мені порадили зробити?

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота