.Дві сумки перебрала, те, що шукала, знайшла у маленькій сумочці.

Знову на обличчі спокій. Раптом бентега в очах. Жінка на мить задумалася, потім почала ритися в одній із сумок. Виймала речі та шепотіла: «Куди ж я поклала»?

Молода іронічно хмикнула, підсміювалася у думках: «Пам’ять як сито».

Літня жінка заспокоїлася.

І втретє те саме. Знову сумки та сумочка – на сидіння. Молода відчула роздратування: «Записувати треба, список складати. Якщо недостатньо, то підписувати, що у кожній сумці».

Та почала виправдовуватися: «Розумієте, хліб на вокзалі купила, карткою розрахувалася. І куди засунула? Це син змусив картку зробити, а мені гаманець звичний. Загубила – пустоголова, а там усі гроші і гробові там».

Молода поблажливо: «Та ви заспокойтеся, візьміть себе в руки. Тихо, спокійно, по одному предмету виймайте, не метушіться, поспіх не допоможе у пошуках».

Знайшла літня пані картку, вона лежала там, де завжди – у внутрішній кишеньці синьої сумки.

Обидві спокійно дивились у вікно, не розмовляли. Несподівано літня пані сказала сумно: Мусиш мені пробачити, але мені здається, що я ключі від своєї квартири у сина залишила – на тумбочці. Не маю спокою, вибач, я гляну».

Чомусь починала пошуки з коричневої сумки, потім у синій подивилася, потім – у маленькій.

Знайшла ключі у маленькій: «Все на місці».

Іноді в дорозі таке трапляється, і не можливо заспокоїтися. Здається, що половину речей удома залишилося.

Як на зло – потрібна річ знаходиться в останню чергу, наче спеціально ховається.

Молода пані подумала: «Так, вік – це не просто Роки є роки. Кілька годин шукати. Не здивуюся, якщо ще щось згадає».

Треба літню пані відволікти від неприємних думок. І запропонувала молода пані перекусити: «Зараз чаю принесу, маю чудові пиріжки та бутерброди з сиром. А ще домашні огірочки. Посмакуємо». І пішла по чай.

Літня пані дістала хліб і заздалегідь порізану копчену ковбаску.

Повернулася молода пані: “А ось і чай”!

Нахилилася, щоб дістати невелику сумку із продуктами. А її нема.

Встала молода пані, ще раз усе оглянула – нема сумки. І згадала, що сумка була у передпокої у сестри – ліворуч від дзеркала. Коли йшли – забули. І вона, і сестра про неї не згадали.

Значить, їсти нічого в дорозі

Літня пані сказала: «Не треба так хвилюватися. Дивись, скільки в мене хліба та ковбаси. Нам обом вистачить. Давай – пригощайся, чай питимемо».

Іноді вищі сили над нами так жартують. Осудимо когось – і одразу отримаємо.