Інколи жінки забувають скільки їм років і, що молодість вже далеко позаду. То я про свою однокласницю Марію.

Ніби, все як у людей, вийшла заміж молодою та має двоє дітей, а тепер геть втратила розуміння – знайшла собі чоловіка, який на десять років від неї молодший!

Знаєте, вона звикла, що вона в молодості була дуже видна дівчина, та за нею три села упадали, то точно! А вона всіма перебирала та нікого не хотіла, бо всі не були її гідні.

Хоч до неї хотіли ходити хлопці й багатші і при машині. Ні і все.

– Я собі такого знайду, що ви всі пороззявляєтеся, – не раз нам казала.

А ми що? Та ми раді, що вона тих хлопців футболила, бо нам перепадало. Кого вона бракує, а хлопці, знаєте, гарні, то ми до них поморгаємо і вже до шлюбу.

Чи й одна так заміж вийшла. А чого б не скористатися, якщо ти не хочеш, то комусь той хлопець до серця.

Поїхала вона вчитися в місто і, то так часто буває, вийшла заміж за гарного, але без кола і двора, як то кажуть.

Ми всі й справді пороззявлялися, але від того, що міг бути й кращий. Ну то й що, що гарний? З лиця води не пити.

Баби не раз шепотіли за спиною, що він сильний красун, коли той йшов по вулиці до Маріїної хати, але толку?

– Він мене так ревнує, дівчата, – спочатку хвалилася Марія, але потім то все її почало дратувати.

А ще вона має такий характер, як не по її – то все. А цей Славко не дуже хотів переінакшуватися, тому пристрасті там були просто мексиканські.

Не раз Марія з дітьми приїздила в село і казала, що більше того Славка й бачити не хоче.

Але далі мирилися і отак по колу. Але якось вона його вигнала остаточно, не знаю через що.

Він, знаєте, завжди приходив миритися з такими букетами, а тут нема. Я знаю, бо там моя кума сусідить.

І от нема-нема і вже звістка, що Славко собі знайшов нову жінку! Ой, ви б бачили Марію – аж вся зелена ходила. Де вона думала, що то з нею таке може бути.

Але далі вона давай по селу хвостом крутити і думала, що на неї її колишні кавалери кинуться. Але тут вже жінки не витримали і пояснили Марії, що вона має знати міру.

Поїхала вона за кордон. А куди ще мала їхати? Квартиру в місті вони знімали, а одній, знаєте, і квартиру знімати, і дітей ростити – то не дуже легко.

А через якийсь час вже виставляє фотографії, що вона з чоловіком вся така щаслива, то в Римі, то в Ватикані… Далі море і кафе, і тії ноги на фоні моря, ви знаєте.

А ми що? Жінка собі може дозволити, бо працює, а що хлопець молодий та гарний – то вже не збрешеш.

Але далі то було дійсно дивно – вона одружується з тим хлопаком!

– Маріє, – кажу я їй, – Ти хоч розумієш, що ти з роками не молодієш? А чоловік твій захоче дітей мати.

– То й що? Я теж готова дітей мати, – каже отак.

Ну геть вона вже з розуму подалася. Де твої роки, а де дитина? Та то ж не все так легко!

А вона ходить з тим молодиком по селу та тішиться, що ми всі просто шоковані таким перебігом подій.

Я собі так думаю, що вона таке зробила спеціально, просто не розуміє, де вона, а де той хлопчина. Через рік йому іншої захочеться і що вона буде робити? Шукати ще молодшого?

Я нічого не кажу – вона гарно виглядає і слідкує за цим, але ж ніхто не молодіє!

На що ця жінка розраховує – я просто не знаю. Чи вона взагалі про таке не думає?

Фото Ярослава Романюка.