Коли чоловік змінився на очах, то я знала в чому причина. Звичайно, що я запідозрила іншу жінку, адже це було б не вперше, коли Ігор кардинально змінив своє життя.

Справа в тому, що я побачила його і закохалася з першого погляду, я не бачила того, що поруч з ним жінка. Він так само не міг відвести від мене погляду і я була певна, що ми будемо разом.

Я добилася свого, я знаю, яким був тоді Ігор і я виявилася правою, але з нюансами.

Отож, ми познайомилися п’ятнадцять років тому, їхали потягом в Крим, він з нареченою, а ми з дівчатами. З нами була Тамара, вона жила в Криму і запросила нас усіх у гості. Звичайно, що батьки всіх не відпустили, але нас четверо відчайдухів таки туди подалися.

І ось зустріч в тамбурі, я очей не могла відвести від нього, а він від мене. Далі наступна, де він мені передає записку зі своїм номером, далі ще одна зустріч, де передаю йому записку я зі своїм.

Я не телефонувала перша, хоч дуже хотіла. Вирішила, що як його не забуду за цей час, то тоді це – доля. І я не забула.

Він зателефонував сам, сказав, що розійшовся з дівчиною і хоче одружитися зі мною. Я була не проти. Ми подали заяву через три місяці, я чекала нашого первістка.

Ігор був з тих татів, які купають дітей, міняють підгузки і готують кашки, вчать їздити на велосипеді, грають у футбол після роботи, їздять у походи на вихідні.

Я була неймовірно щаслива. Ми не мали проблем ні у стосунках, ні у побуті. Ігор мав квартиру, хоч і батьківську, але потім ми її продали і купили більшу в кращому районі.

Також ми ходили на побачення, в кіно, на вистави.

У нас була ідеальна сім’я, до того, як чоловік перемінився.

Він став ховатися з телефоном, перестав дивитися фільми з нами, перестав всіх нас «вигулювати» на природу. А далі з нашого рахунку почали зникати великі суми грошей.

Я не знала, як мені бути, прийдеться все ділити, якщо Ігор задумав піти, то він так і зробить, його нічого не спинить. Він був таким – як вирішив, то все, йшов до мети.

Мені залишалося лише тягнути час і все. Картаю себе, що не стрималася, коли почула ту розмову.

Чоловік не розлучався з телефоном і того разу теж підскочив, і побіг на балкон. Я сиджу біля нього, бо засвітилося ім’я – Світлана!

Я не витримала і підійшла до дверей.

– Так, як справи? Приїхати? Добре, я приїду.

Коли він заходив в квартиру, то наткнувся на мою персону і я вже не витримала:

– До кого це ти їдеш? Часом не до тієї, якій ти вже стільки наших грошей віддав?

– Олю, я не хотів аби ти отак дізналася, але не знав, як тобі сказати.

– Чудово, кажи прямо, я вся увага.

– Слухай, ти справді все не так зрозуміла, хоч я й віддаю гроші Світлані.

– Ти так кажеш її ім’я, наче я маю її знати.

– Ти й знаєш її, це наречена, яку я покинув заради тебе.

А далі я таке почула, що не могла повірити, що в таку казочку повірив мій чоловік! Уявляєте, вона йому наплела, що її дитина, донька від Ігоря і вона всі ці роки йому нічого не говорила, але тепер дівчині потрібне дороговартісне лікування.

А далі краще – Ігор ось так їй видає великі суми грошей, навіть, не перевіривши чи це правда!

– Ти не робив тест?

– Ні, для чого? Я б все одно їй поміг.

І як би ви відреагували на таку відповідь? Ось так в один день у вас мінімум двісті тисяч гривень з рахунку пішло, а ви поглядите чоловіка по голівоньці та скажете, що все добре, молодець?

– Я не можу повірити, що ти повірив в такі казочки чи ти просто мені це розказуєш, а сам собі любенько вирішив з нею поїхати кудись та обоє потішаєтеся з мене?

– Олю, ти про що? Дитині потрібна допомога.

– Чужій дитині потрібна допомога, а не твоїй. Що це таке взагалі? Ти у нас олігарх? Ти від своїх дітей забираєш аби віддати чужій жінці.

– Ти не розумієш, – з такими словами він пішов геть.

Ось і все. І я ще не розумію? Я все чудово розумію, він вирішив від мене піти, а це лишень привід. Світлана перемогла. Вона тоді програла, а я програла тепер.

Чи бути мудрішою, як вона? Вона ж тоді не затівала скандалів і Ігор тепер думає, що вона вся така мудра і благородна.

А якщо я не затіватиму, то й до мене через рік вернеться, я певна, адже ми були такі щасливі.

Ігор повернувся пізно вночі і я його чекала з вечерею, яку три рази підігрівала.

– Ігоре, я все обдумала і вирішила, що ти маєш помогти своїй дитині, тому, якщо тест все підтвердить, то я слова не скажу.

– Ти справді не розумієш?, – здивувався Ігор, – Я допомагаю їй не тому, що це моя дитина. Я не можу по-іншому.

– Боже, і треба ж було Світлані саме тобі написати. Адже вона тебе знає, як облупленого. Придумала казочку, трохи перед тобою похлипала і ти вже й повівся. Який же ти!

– Який?

– Такий, як думаєш. Стільки грошей пішло куди?

– Тебе лишень гроші хвилюють? На кону життя і я бачив всі документи, вона не бреше мені. І взагалі, я побуду в мами поки ти не заспокоїшся.

Ви чули? Я ще мала заспокоюватися!

Ігор перестав ночувати вдома, з дітьми бачився, але на мене дивився так, ніби мене нема. «І я ще винна?», – питала я в подруг і знайомих, і всі вони підтвердили, що чоловік тут не правий.

Але Ігор вів себе саме так, наче я його … розчарувала.

Ми поки не говоримо про офіційне завершення шлюбу, але я бачила його фото зі Світланою і її донькою. Нічого спільного з Ігорем в її рисах я не бачу, зате, які вони щасливі. Ні, я рада, що вона пішла на поправку, але хай і мені подякує, а не лишень чоловікові, це спільний бюджет.

– Доки це все буде продовжуватися, Ігорю, – не витримала я.

– Я не знаю, я перед тобою ні в чому не винен.

В мене мову відняло. А хто ж тоді винен в цій ситуації?

Автор Ксеня Ропота

Фото Ярослава Романюка