Хоч це було й давно, але я буду про це говорити поки хтось матиме час послухати і так вбереже себе від такого.

Моя донька Ліля знає Артема пів року і десь стільки часу він вже не в шлюбі. Не встиг забути ще першу дружину, як вже має серйозні наміри щодо моєї доньки.

Я після знайомства сіла біля дитини і сказала:

– Доню, я теж була молода і знаю, що таке захоплення і любов. Але треба перевірити найперше чи не покине тебе твій хлопець, як тільки колишня поманить пальчиком. Якщо в ваших стосунках буде щось від моєї історії, то йди від нього, бо він ще не готовий будувати нові стосунки.

Отож, були у мене, молодої, такі стосунки, які зараз у моєї доньки. Я тому лише тішилася, адже я ще зовсім молода, а Матвій на п’ять років старший і вже був одружений, щось там у них не зрослося і він покинув дружину. Я вважала за вияв кохання, коли він мене хвалив перед своїми друзями і подругами.

– Аліна все краще робить за Аню, абсолютно. У неї і фігура краща і на красу вона красивіша, характер добрий і любить мене безмежно.

Я так тому раділа, що я вся така ідеальна і він на мені от-от одружиться, бо ж як інакше. Так і сталося, ми швиденько розписалися і тут вже почалося те, що я не розуміла, де правда, а де ні.

На людях Матвій так само мене розхвалював за хазяйновитість та за красу, казав, як я смачно готую і гарно виглядаю. Проте, варто були лише закритися за нами дверям чи за друзями. Як починалося щось таке, що я не могла зрозуміти:

– В тебе руки з якого місця ростуть, що ти навіть яєчню посмажити не можеш? Чому в квартирі такий безлад? Моя колишня такого собі ніколи не дозволяла!

Я дуже любила Матвія і дуже старалася аби він так само мене хвалив і вдома, як це робив на людях. Ви не уявляєте, скільки я свого молодого часу витратила на те аби блистіла духовка і вікна, щодня прибирала до блиску квартиру, а далі йшла на кухню аби для коханого чоловіка приготувати щось смачне. Він голосно чавкав і казав:

– Господи, ти знову м’ясо перетримала, недосолила, наче підошву їм…

Навіть подружні стосунки викликали у нього невдоволення!

Не знаю, що зі мною було б, якби одного дня у нас не прорвало трубу у ванній. Я знала, що Матвій обвинуватить в тому мене, тому благала в жеку дати мені майстра і негайно.

Прийшов майстер, все полагодив і я вирішила, що пригощу його і дуже перепрошувала, що не дуже смачно.

– Я такий голодний, що мені все буде смачно, – сказав чоловік і всівся за стіл.

Він їв і на його обличчі було таке блаженство і я нічого не розуміла, бо з моїх губ зривалися слова про те, що я перетримала, недосолила, пересушила…

– Я ніколи не їв нічого смачнішого, – сказав майстер і подивився на мене, – Повірте, моя дружина чудово готує, але це наче з ресторану.

Я закрила за ним двері і глянула на себе в дзеркало – чи це я? Я сумнівалася вже в усьому, в смаку, в чутті, в зорі… Але мій внутрішній голос казав мені одне – так не виглядає щасливе життя, під яким би кутом на все це не дивитися.

Матвій прийшов з роботи і сварився, що в ванній не прибрано, вечеря не готова і взагалі він далі не може з такою як я жити.

– То й не живи, – сказала я і наче збоку бачила свої дії, – Забирайся з моєї квартири і щоб я тебе більше не бачила.

Сковорідка якось сама опинилася у мене в руках. Його речі я викидала у вікно під якусь веселу пісню і скакала по квартирі наче навіжена. Я нарешті була щаслива за весь той рік.

– Доню, інколи люди намагаються стати негайно щасливими і дурять себе та інших. Я не хочу аби ти це пережила.

– Добре, мамо, дякую, що розповіла.

Не варто негайно ставати щасливими, щоб комусь втерти носа. Це ні до чого хорошого не приведе, хіба не так?

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота