X

Коли хтось за свекрух розказує, то я мовчу, не тому, що моя чудесна, а просто я не маю, що й сказати, бо свекруха до нас вже роки не ходить, хоч я їй і слова кривого ніколи не сказала. А все от як почалося

Думаю, що все почалося з того, що мене свекруха не хотіла. Скажете – яка дивина, а кого яка свекруха хотіла?

Але ви не розумієте, вона мене так не хотіла, що аж з сином кілька місяців не говорила, казала, що ще таку собі може завжди знайти, а він у неї хлопець видний і при посаді, а я з села.

То байдуже, що у мене й освіти дві, що батьки мої в гарному будинку живуть та пів Європи об’їздили, бо й працювали там, але й любили відпочити та всі гарні місяця відвідати, від краєвидів до музеїв.

То чому аж так кирпу свекруха гнула – я не знаю.

З Сергієм у нас було кохання з першого погляду, зустрічалися і вирішили, що ми не можемо один без одного.
Отут і прийшлося знайомитися зі свекрухою, яка пройшлася й по моїй манері говорити, зовнішньому вигляді і культурі за столом. Я себе відчула так, наче їм руками, сидячи навпочіпки.

Але, слава Богу, Сергій став за мене горою і наполіг на тому, що ми одружуємося.

– Мамо, я маю думку про Оленку і ти, будь добра, зі своєю не лізь. Ми якось розберемося.

Отак свекруха до нас і не приходила, Сергій їздив до матері, телефонував. Вона не питала за мене, а я за неї.

Ми були як з різних планет і лише Сергій був посередині між нами.

Я не бачила в тому нічого такого, нема свекрухи, то чим не щастя?

Відгуляли весілля і стали ми жити з Сергієм окремо, він постарався і мої батьки вклалися, от і придбали квартиру. Я так розумію, що свекруха не дуже туди йшла, бо не вважала це повністю своєю територією.

Але остаточно наші шляхи розійшлися після появи на світ нашої донечки Василинки. Я була здивована тим, що вона нарешті переступила поріг нашої квартири і ще тоді, коли точно знала, що Сергія не буде вдома.

Отож, це було вдень, я лиш прилягла, почувалася геть кепсько, самі знаєте, що то не весела прогулянка. І дзвінок у двері, дуже наполегливий. Я спросоння не знала де я, де дитина і що відбувається. Поки допетрала, що в двері дзвонять, то свекруха вже добряче насупилася.

– Скільки можна спати? Мені вже палець затерп!

– Я лиш прилягла, Василинка дуже неспокійна.

– Що за ім’я? Так і запахло селом… А ти мене взагалі не чекала?

Свекруха встала як вкопана і повернула до мене своє невдоволене обличчя.

– Сергій не казав, що я буду?

– Казав, а що?

– Та я не бачу ні столу святкового, ні квартири прибраної. Таке враження, що в хлів зайшла. Для чого я тоді прийшла і подарунки принесла?

Свекруха кинула в колиску коробку цукерок і пакунок з одягом.

– От чай з цукерками й поп’ємо, – кажу я і на кухню пішла.

– Дякую, вже напилася на все життя.

І вона пішла. Я не знаю, що вона від мене очікувала. Але вона більше не приходила до онучки. Були винятки лише на дні народження і то вона так само вимагала аби донька, не залежно від віку, догоджала бабусі розмовами, увагою, а, коли дитина бігла геть, то вважала це моїм поганим вихованням.

Василині вже сім, вона не знає бабусі, якщо мені кудись треба, то я прошу сусідку побути з нею, бо мої батьки все ще за кордоном.

Мене все влаштовує в цій ситуації, я навіть рада, що вона не лізе у наш шлюб, ми щасливі з чоловіком і донькою. Як там справи у неї я не знаю, але як вона захоче прийти і розказати, то наші двері відкриті.

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

K Nataliya: