Той мрійливий блиск в їхніх очах заставляв моє волосся підніматися, бо я геть не хотіла все життя жити під їхнім боком.
Справа в тому, що у мене не було ніякого особистого простору. Коли батьки інших дітей спокійно відпускали гуляти, то моя мама завжди стояла на варті – то на балкон вийде, то на лавочці сидить та мене пильнує, чи я на дерево не лізу, то везе мене в табір, але й там пильний нагляд вихователів…
Як я мріяла закінчити школу і не бачити, що мама назирці йде перевірити чи я справді пішла на скрипку, чи бува не прогулюю з якимось хлопчаком.
А щодо сусідського Сергія, то він мені взагалі не подобався, неговіркий, окуляри поправляє та виправляє, як я маю правильно говорити і ставити наголоси, хвалиться своїми оцінками і куди буде вступати.
Проте, батьківських грошей вистачило на те аби я змогла вступити у місцевий вуз, тому я жила вдома, а мої одногрупники на всю веселилися в гуртожитку.
І ось ще й батьки з весіллям і мрією про спільний коридор…
Ще й Сергій час від часу приходив, то щось позичити, то щось допомогти, але я й на нього не дивилася, а просто тицяла в руки сіль і кликала маму, бо мені ніколи.
– Який Сергійко хороший хлопець і поступив сам і батькові он допомагає в майстерні, і їсти готує,- не могла нахвалитися моя мама.
І тут в мені й зародилася ідея, що я можу втекти звідки лише з обручкою на пальці! Треба просто вдало вибрати кандидата. Є у нас в групі хлопець Микола, який за мною бігає, але там що з житлом – ще дві сестри в двокімнатній квартирі, а також є наш викладач, який до всіх усміхається і дуже привітний з студентками, які ходять до нього на додаткові завдання. У нього є власна квартира, тому я була певна, що вийду заміж за нього.
Максим Іванович радо взяв мене на додаткові заняття і все йшло просто чудово, бо вже він мене ніжно називав Лесюнька, тримав за руку і заглядав у очі так закохано, що в мене аж пара з вух йшла…
Я була готова на кардинальні кроки і здійснила їх. Через кілька місяців я вже була заручена з Максимчиком і чекала від нього дитину. Не скажу, що такий швидкий перебіг з дитиною мені подобався, але ж головне, що подалі від батьків.
Проте, в повсякденному житті Максим чомусь вирішив, що я маю дивитися лише за ним, як він виглядає, харчується і досхочу висипляється. Дитина його ніяк не влаштовувала і він не хотів й години побути з сином сам. Я так втомлювалася, що єдиним місцем, де могла відпочити, на мій подив, став рідний дім. Мама залюбки гляділа онука, тато гуляв, а я в цей час солодко спала в своєму ліжечку.
Так би дуже довго продовжувалося, але якось я прийшла в аудиторію, бо син був з мамою на вулиці, хотіла просто відчути, що я ще студентка, помацати хоч парти, вдихнути те вільне життя.., а там мій Максим вже жарко заглядає в очі черговій дівчині…
Коли ми почали виясняти стосунки, то таке почалося, не думала я ніколи, що таке може з людини вилазити, коли маски всі скинуто.
Це тепер я розумію, що ми обоє спричинила таку безвихідну ситуацію один для одного, але тоді я вважала, що у всьому винен лише Максим.
Вернулася додому, відлежалася, відіспалася, а тоді перевелася в інший філіал, де й закінчила навчання.
Хоч я була ще молода, але чомусь вже мені й не хотілося тієї свободи, а хотілося бачити, як мій син біжить до мене розставивши ручки і каже: «Мама!».
Потім я вийшла заміж, не за Сергія, живемо з чоловіком вже двадцять років і я все сильніше відчуваю, як мене тягне до батьківського дому, там я відпочиваю і в тих дрібничках, які я колись хотіла викинути, знаходжу радість. Чому це так відбувається, як ви гадаєте?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота