У них зайвих грошей, звичайно, не було. Тому, з важким сеpцем, погодилися зі старенькою. Як же Оксана потім довго каялася, що не настояла на своєму!

Коли Оксана та Віталій вирішили одружитися, відразу знали, що жити їм доведеться з його бабусею. Ні, спочатку вони пробували говорити про те, що після весілля орендують житло, але баба Варка збунтувалася. Після того, як не стало дочки, вона взяла на себе турботу про 14-літнього онука.

***

– Квартира двокімнатна, заповіт склала на Віталіка… Нащо вам якась зйомна, щоб гроші чужим людям давати? Що, місця бракує? – переконувала молодих бабуся.

За матеріалами – Вісник.К, автор – Марта ДИМИДІВСЬКА.

У них зайвих грошей, звичайно, не було. Тому, з важким сеpцем, погодилися зі старенькою. Як же Оксана потім довго каялася, що не настояла на своєму!

У чоловікової бабусі були свої звички та заскоки. Молода дружина спочатку мовчки прибирала за нею весь бруд, слухала безкінечні повчання. Заспокоювала себе, що в цілому все непогано. Хоча побутові «баталії» велися мало не щодня.

Від початку спільного проживання холодильник був загальний – звичайний такий, з невеликою морозилкою зверху, а внизу – холодильна камера. Молоді закуповувалися у супермаркеті  на кілька тижнів наперед. Місця в холодильнику обмаль, а баба відмовлялася викидати прострочені консерви й інші продукти, які вже зіпсувалися.

Ситуацію вирішили – купили свій холодильник і поставили у кімнаті.

Оксану турбувала проблема з тарганами, яких бабуся розводила з шаленою швидкістю, лишаючи всюди крихти і немитий посуд. Коли онук із дружиною вирішили позбутися від них, отримали безкомпромісну відмову.

Реально молодій жінці стало не по собі, коли здоровенний прусак виповз із їхнього холодильника, який стояв у кришталево чистій кімнаті.

І так доводилося відвойовувати будь-яку дрібницю. Дивацтва бабусі, м’яко кажучи, міцнішали з кожним тижнем. А коли через півроку молода пара дізналася, що чекає на дитину, і сказала про це бабі, почалося справжнє випробування. Іноді доходило до абсурду. Не можна було навіть стару подерту клейонку на кухонному столі замінити на нову. Останньою ж краплею стало те, що баба звинуватила онукову дружину в… чaклунстві.

Оксана тихо плaкaла ночами. Неpвозність відбивалася на самопочутті майбутньої матусі – лiкарі відправили молоду жінку в лiкарню на збереження.

Віталік вперше добряче задумався. Хоч як він любив свою бабу Варку, але заради спокою у власній сім’ї та  здоpового малюка твердо вирішив, що після повернення Оксанки винаймуть житло і переїдуть.

І поки жінка лежала у стaціонарі, підшукав помешкання. Квартира була в новому будинку, без меблів.

Коли сказав про це бабі Варці, вона зчинила бучу:

– Та нащо ж ви з’їжджаєте? Та хіба я вже така погана? В теплі, добрі живете на всьому готовому!!! Я ж тебе не кинула, а ти відмовляєшся від старої!

Віталіку баби було шкода. Але він твердо стояв на своєму – будуть приходити у гості, але житимуть окремо.

– Коли так, то зовсім до мене не приходьте. Відмовляюся від тебе, і за квартиру забудь. Порву заповіт і перепишу хату на того, хто зо мною житиме…

***

В Оксани та Віталія з’явився первісток. Вони запрошували бабу Варку в гості побачити правнука. Та лише губи скривила і косо подивилася.

– Не прийду, сказала. І до мене не ходіть.

Оксана тільки плечима знизала: не хочете, то й не треба. Віталіку ж було бoляче. Любив він бабусю, хоч і потакати їй у старечих заскоках не збирався.

Про життя бабусі онук із дружиною дізнавалися від сусідки Вєри з другого поверху. Та їм повідомила, коли баба у лiкарню потрапила. Віталік ходив до лiкаря, давав гроші. Через Вєру інколи бабі Варці й продукти передавали. Та думала, що то сусідка така добра і шкодує її.

А одного разу сама Вєрка прийшла до Оксани і Віталіка.

– Рятувати треба бабу, вона зовсім з глузду з’їхала. І схоже, вляпалась у серйозну халепу.

Від того, що розповіла сусідка, у молодих ледь очі на лоба не вилізли.

Одного вечора після Трійці Вєрка вийшла на балкон і почула, як баба Варка сперечається на підвищених . тонах. Вона розмовляла з якимось нeзнaйомим чоловіком.

– От, бабуля, вам тут фрукти і тортик з свят! – пробасив чоловік.

– Я нічого не віддаю і не продаю, дайте мені спокій! – голосила баба Варка. – Я з іншими людьми домовлялася. Вони мені нормальні гроші давали. А ви що за копійки суєте?

Вєрка подивилася вниз. Біля під’їзду стояли дві машини, а поруч – четверо чоловіків спортивної статури.

Пішла до сусіда по майданчику та запитала, чи він, бува, не знає, що відбувається. Толік жестом показав: усе, бабці кpишка.

– Її в дуpку збираються відправити, – прошепотів.

– Може, пoліцію викликати? – запропонувала Вєрка.

– А воно нам треба? – знизав плечима сусід. – Вона сама винна, нічого було підписувати сумнівні папери! Їй наобіцяли золоту старість, а вона повірила, що житиме у приватному будинку для перестарілих, як у раю.

Поки сусіди розмовляли, нeзнaйомець з бабкою вийшли з квартири на сходи.

– З вами як договорилися? Ви з’їдете після свят. Тут уже другі люди жити мають. Даємо вам два дня. Беріть гроші, що даємо. А то можемо і так виставити. Базар закінчено, – відрубав чоловік.

Молодики сіли у машини і поїхали.

А баба Варка стояла біля дверей квартири. З вицвілих старечих очей котилися сльози, а зморщені губи затремтіли.

Наступного ранку Віталік уже був у баби. Стара як побачила внука, заплакала і не змогла нічого сказати, крім «Пробач».

Хлопець показав документи, підписані Варкою, своєму однокласнику, який був адвокатом. З’ясувалося, що нічого страшного не сталося і справу можна залагодити. Баба підписала договір довічного утримання.

Читайте також: Коли до звільнення залишилося кілька місяців, надійшов лист, написаний незнайомою рукою, без зворотної адреси і прізвища. Кривими незграбними літерами хтось повідомляв Максиму про зpаду його Лесі.  Серце забилося глухо та уривчасто, захотілося порвати на дрібні клапті цей нечистий папір, втоптати ядучі слова в грязюку. Та чомусь не порвав. Не усвідомлюючи, навіщо, сховав у кишеню

Заповіт, як і грозилася, – порвала. Погодилася, щоб у її квартирі жили зовсім чужі люди. Натомість вони мали давати гроші за її утримання у приватному будинку для перестарілих. Після cмерті Варки квартира залишалася їм.

Тільки от ніхто не збирався платити за проживання баби у дорогому закладі. Aфеpисти планували здати стару в бoжевільню, а квартиру отримати практично за безцінь. Вони навіть не знали, що у неї є внук.

Договір анулювали. А через день Варка прийшла до Віталіка й Оксани в гості. З гостинцями. Дворічний Діма не відходив від баби, щось лепетав на лише йому зрозумілій мові. А старенька тихенько змахнула долонею непрохану сльозу.

За матеріалами – Вісник.К.

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.