А чого їсть – то зараз розкажу.

Я ростила сина в любові і ночей не спала до трьох років то точно, бо як не коліки, то зуби, як не зуби, то температура, а там впав, а там ще щось і вже я вся на нервах.

Думала, що з початком навчання буде якось по-іншому, що вихователі чи вчителі його берегтимуть, доки я буду працювати – та де там! Вчителі вимагали аби дитина була вихована та не заважала на уроках іншим, а також аби батьки вивчили з дітьми всі уроки і в дітей просто від зубів відскакував матеріал.

Я вже не питаю, як я маю навчити дитину того предмету, якого сама не знаю?

Отак допізна я з сином на кухні сиділа та вчила уроки, поки чоловік спав спокійно в ліжку.

А потім підлітком я ночами не спала – аби прийшов додому та не вляпався в якусь погану компанію.

Виростила красеня та стрункого хлопця. Але й далі я не маю спокою, бо вже переживаю за нього – де він вештається ночами!

І ось тут у мене питання до тих дівчат та їхніх мамів, які потім чомусь з претензіями, чого ми їх не любимо.

Якби ви, одна з другою, телефонували пів ночі синові, а ця дівчина не сказала: «Візьми трубку, мама ж хвилюється». То що то є за людина? Як в того мозок повністю відключений. То хай в тебе якась прокинеться крапля глузду, якщо ти маєш того хлопця за своє майбутнє.

А що мати його скаже – не закрадається така думка?

А ще – як можна отак безбожно мастити його своєю помадою? Таке враження, що то зроблено спеціально аби я потім ті сорочки прала та помаду вишуровувала.

А парфуми? Таке враження, що ви лили на нього, а не на себе. Аж в очах курить!

І тепер він мені каже – Знайомся, мамо!

Яке в мене є серце до цієї дівчини, через яку я не спала вночі, бо не знала чи мій син живий-здоровий, чи сів в машину, чи в місті, куди взагалі вони поїхали.

Чи маю я до неї прихильність, коли знаю скільки грошей на неї він викинув просто так, а він у мене тяжко ці гроші заробляв!

Мені шкода кожної копієчки і кожного його мозоля для дівчини, яка поняття не має про честь.

А потім ще йому голови завертає, бо хоче оту дорогу білу сукню.

Агов! Де ти, а де та біла сукня!

І від цієї всієї весільної церемонії мене відверто верне!

Принадити мою дитину лише одним, а потім дивуватися, що тебе не цінують за щось інше. Ти йому те інше точно показала чи в темноті видно не було?

А ще дітей я їй маю бавити та гроші свої на них давати, бо він одна у мене дитина. Та я собі зі старим поїду та нерви полікую, бо вже геть ця ситуація мене виснажила.

Думала, що матиму одну дитину і виросте та буде у мене вже далі якесь спокійне життя.

Та де там!

Вже друга на мою голову знайшлася аби я думала про неї та про її дітей.

Сама тепер думай, як я колись та дивився за своїм чоловіком в обидва ока, а я вмиваю руки!

То й що, що я онуків люблю? У них є мама і тато, а ще другий дід та баба, тому не пропадуть.

Якби вона до мене поставилася з серцем ще до весілля, якби я зрозуміла, що то гідна дівчина, яка хлопця тримає на відстані, а не помадами обмальовує, то інша справа. Я б допомагала та переживала. Але вже з мене досить – самі собі живіть і ні на кого не надійтеся!

Чи я не правду кажу? Ще й свекрухи їм погані, уявляєте?

Фото Ярослава Романюка.