Роман сидів на кухні, задумливо жуючи свій обід: розігріту піцу з коробки. Його дружина, Дарина, ніколи не витрачала час на куховарство; її хобі — це мистецтво та галереї. Романа це не засмучувало, адже його батьки завжди були зайняті, і він звик до швидких перекусів. Піца була його «улюбленим» швидким рішенням.

«Коханий, мій арт-колектив їде на ретрит у Карпати. Тиждень повного занурення. Можна мені з ними?» — це питання Дарини порушило його спокій.

«Який ретрит?» — запитав він, відчуваючи щось недобре.

«Ну, Катя, Орест, Марічка. Вся наша група! Я ніколи не була в горах, це буде натхнення і перезавантаження! Благаю, лише на сім днів. Я вже взяла тиждень відгулу», — переконувала вона.

«У мене ж немає відпустки», — заперечив Роман.

Дарина посміхнулася: «Ти залишаєшся. Я куплю тобі запас піци на місяць! І чіпси, і готові салати!»

«Мене вже нудить від цієї піци та готової їжі. Ти вмієш готувати щось свіже?» — несподівано різко спитав Роман.

Вона швидко відповіла: «Ти ображаєшся, любий. Ти ж обожнюєш піцу! Ось повернуся, і буду готувати справжні, здорові сніданки, влаштовувати романтичні вечері. Ну, будь ласка. Поки ми без дітей, я мушу поїхати. Це ж для моєї творчості!»

«Гаразд. Переконала. Збирайся.»

Роман не встиг сказати, що він узяв тиждень відгулу для ремонту їхньої квартири. Спочатку забув, а потім вирішив промовчати. Він мріяв тихенько попрацювати вдома, а вечорами посидіти з друзями в гаражі, розбираючи старий двигун.

Лежачи в тиші квартири, його охопила тривога.

«Ага, ретрит! А раптом вона там заведе творчий роман?» — ці її друзі-митці, постійно вільні та розкуті, викликали підозру. Сказати, що передумав, було вже неможливо. Дарина вже заявила, що Катя купила групові квитки.

«Дарино, коли ви їдете? Як називається ваш готель, щоб я знав, де ти?» — наполягав він.

«Навіщо тобі знати деталі мого творчого процесу?» — відповіла вона.

Через день після від’їзду Дарини, Роману зателефонував Максим, чоловік однієї з її колег.

«Романе, ми з хлопцями вирішили зробити сюрприз — несподівано приїхати у гори! Ти з нами?»

«Який ще сюрприз?»

«Їдемо перевірити, чим вони там займаються під час того “арт-занурення”», — Максим засміявся.

«Ні, хлопці. Я не люблю гори. Я займуся ремонтом», — відповів Роман.

«Як знаєш. Ми там придивимося і за твоєю».

«Ну, дивіться».

Дарина щодня надсилала фотографії гір, туману, світанків і гір. Але вона завжди уникала відеозв’язку. На фото були лише Катя і Марічка, але ніколи не було Ореста, хоча він був їхнім головним керівником.

Роман зателефонував Максиму:

«Максиме, ви де? Знайшли їх?»

«Знайшли. Вони нас не чекали. Ми вирішили поки що не показуватися. Чесно кажучи, найпристойніша там лише одна».

«І це, звісно, моя дружина?» — спитав Роман.

«Ні, найпристойніша — Марічка», — Максим зітхнув. — «Ми не виходили з тіні, бо вони поїхали Марічці «музу» шукати.

Усі інші там… дуже «натхненні». Я тобі зараз скину фотки.Ну, ти зрозумів».

«Ні, не може бути!» — вигукнув Роман.

Але очі його не обманювали, на відміну від Дарини.

Дарина повернулася через кілька днів. Дві пари розлучилися ще в горах. Марічка так і не знайшла музу-чоловіка.

Дарина все заперечувала, бо Роман був зручний, надійний і мав велику квартиру. Але Роман показав їй докази й виставив за двері, подавши на розлучення.

Через рік Роман продовжив займатися ремонтом і проводити час із друзями в гаражі. Якось до сусіднього боксу заїхала дівчина, Олеся. Вона була інженером-механіком і сама ремонтувала свою стару машину. Вона знала про двигуни та інструменти набагато більше, ніж Роман із його друзями. Вони розбирають один вузол, а вона — три.

Роман був вражений і підійшов поспілкуватися. Його друзі одразу знайшли привід вийти. Олеся виявилася чудовою співрозмовницею. Вона не лише розбиралася в машинах, а й приїхала в місто до свого діда-винахідника, якому допомагала.

Через пів року Олеся та Роман одружилися.

Їхньою улюбленою справою став ремонт старовинних механізмів. А що на вечерю? Не піца. Олеся сама вміє готувати все: борщі, супи, вареники. Вона відкрила свою невелику майстерню поруч із їхнім будинком.

Вони мають багато спільного: любов до техніки, спільні фільми, відпочинок за містом, і навіть їхні дідусі жили в сусідніх містечках. Вони не зустрілися раніше, бо Олеся лише нещодавно переїхала, щоб допомагати дідусеві. Тепер Роман жив із жінкою, яка цінувала затишок, надійність та справжні, а не штучні захоплення.