Отож, в п’ятдесят один рік я вийшла заміж за італійця і багату людину. Я доглядала його маму і так знайшла до нього підхід. На той момент я була вже на заробітках п’ять років і будувала собі хату в селі і допомагала дітям.

А тут я буду сеньйорою! Та я від радості всім розказала, яка я щаслива, який у мене багатий чоловік.

І звідси й почалися всі мої проблеми. Справа в тому, що Антоніо не соромився брати їжу з ресторану додому, збирав купони на знижки, дарував тільки подарункові сертифікати кудись і то на невеликі суми.

Звичайно, що мені хотілося сподобатися його близьким, тому я витрачала гроші на коштовні дарунки і це його дуже дивувало.

– Навіщо ти це робиш? Я проти таких витрат, ти не вмієш цінувати гроші!

Та я вмію їх цінувати, просто мені незручно, що він має такі статки і так себе веде! Бурчить, що бензин дорогий, податки збільшили, товари дорожчають і так далі…

Як я можу щось людське приготувати поїсти, якщо продукти дешеві? Доводиться самій витрачати гроші і на продукти. Самій купувати собі одяг, щоб гарно виглядати.

Я вже почала задумуватися навіщо мені такий чоловік і та подія з України тільки мені це підтвердила.

Сталося так, що блискавка вдарила мені в хату і наробила мені шкоди. Все, що я накопичила, все заради чого працювала, все на що надіялася – зникло. Я була в такому стані, що навіть черствий Антоніо пройнявся співчуттям і сказав, що дасть мені гроші аби я змогла врятувати, що можна.

– Але я хочу подивитися, бо я не дуже вірю, що таке можливо.

– Тобто? Чому ти мені не віриш?

– Бо ти надто багато грошей витратила на мою родину і тепер хочеш їх так повернути, вдаючи, що в тебе сталася така подія. Це дуже рідкісний випадок і практично неможливий.

Я вухам не вірила! Я від щирого серця витрачала гроші на його родичів і друзів, намагаючись сподобатися, бо мені було незручно, коли він приходив з тим сертифікатом, на який ще й знижку отримував. А тепер ще й мені такі приписати думки.

Так, я думала, що бути дружиною заможного чоловіка, то витрачати його гроші, але у мене виявилося чомусь навпаки і я не розумію в чому річ! Адже він справді справно мені платив, коли я працювала на нього, а тепер все у нього дорого.

А, коли ми приїхали до мене додому, то він очі свої забув.

– Навіщо тобі ця триповерхова хата? Як ти її плануєш опалювати? Скільки тут людей буде жити.

– Я буду жити з тобою і онуки будуть на літо приїжджати, у мене ж двоє дітей і буде мінімум четверо онуків. У кожного буде соя кімната…

Я розказувала йому про свої плани, а він аж блід з того.

– Ти стільки грошей втратила! Краще б ти їх відклала аби на них жити, але ти не вмієш економити і я це бачу. Не думаю, що я тобі допоможу з будинком. Це не має сенсу.

Я вже нічого не хочу від нього, лиш вернути б ті гроші, які я витратила на подарунки його родичам та друзям, за ці спільні два роки я витратила понад десять тисяч доларів на ресторани, подарунки, відпочинок на морі, я знімала кілька разів будиночок за свої гроші, продукти я купувала… Як мені це зробити, бо я вже не хочу жити з таким чоловіком? Що б ви порадили?

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота