Я з Олексієм разом вже двадцять років і маємо дві донечки. З самого нашого знайомства, свекруха мене незлюбила і це продовжується всі ці роки. Що б я не робила, як би не старалася їй допомогти, вгодити, але результат один і той же – я найневдаліша невістка. Це дивно, бо вона мене може порівняти лише з невісткою молодшого сина, яка просто хитра і улеслива лисиця, яка поза очі про неї таке каже, що мені аж незручно.

Але про все по порядку. Отож, у свекрухи ювілей і вона загадала нам з Лесею завдання: їй зробити два салати, а мені посмажити рибу та накрутити голубців.

– Наталю, в тебе вони дуже смачні виходять, зазвичай. Тому зроби такі, як були і Надійки на дні народження, але не такі, як у Олексія на Ангела.

Отак. Ну нічого. Я подумала, що у людини 60 років раз у житті, тому не слід якось поганити таку дату.

Готувати я взялася з самого ранку у неділю, щоб все було свіженьке і смачне. Прокинулася о 5 годині і просто вся пропарилася на кухні, бо крутилася, мов білка. Адже ще треба було й одяг приготувати та самій прибратися. Але о 9 свекруха мені подзвонила, що вона має запис на зачіску і я маю прийти та стіл сервірувати, бо вона не хоче аби гості весь той процес бачили. Уявіть, що я з оцим усім вареним і печеним біжу до свекрухи і ще там даю собі перцю.

Свекруха прийшла вся така нафарбована та при зачісці і каже до мене:

– А що ти якось не прибралася, гості прийдуть і будуть бачити, яка у мене невістка. Якось не гарно буде – там є моя туш, то хоч підфарбуй вії.

Я пішла в ванну і просто пів години намагалася не заплакати. Знову себе переконувала, що не варто людині псувати свято.

Прийшла і Леся вся сяюча та красива і принесла два салати, як і було наказано. Гості всілися, але не я, бо ж мені треба і те принести і се подати.

Отак командує мною свекруха. Але ніхто просто нічого не помічає! Але найгірше, що мій чоловік навіть спроби не робить аби мені допомогти чи якось сказати: «Мамо, попросіть Лесю допомогти»…

І ось заходжу я в кімнату з нарізкою, а там всі регочуть. Виявляється, Леся просто пішла в супермаркет та купила там салати. А моя свекруха на весь голос її ще й прихвалює:

– От ти молодець, вся в мене. Лариса б до такого ніколи б не додумалася. А з першої б ночі кришила і Олексію спати не давала.

Я вся зблідла. Отак виходить я ще й погане роблю. Звичайно, що з таким відношенням лице мені важко було тримати. Далі відводить мене вбік Олексій і каже, що я псую мамі свято, бо сиджу, мов на поминках, якщо мені зле, то не треба було приходити.

– Ти серйозно?, – питаю в чоловіка, – А те, що я втомлена, тобі в голову не приходило?

– Втомилася їсти?

– Ах ти ж…

Я вже себе не стримувала і всякі сіпання за рукав мені не допомогли. Я висловила свекрусі все, що було у мене на душі всі ці роки і чоловікові заразом. А наостанок додала.

– Не буду вам псувати життя, шукайте ще таку служницю, бо з мене досить.

Відповідно, пішла додому з дітьми і більше до свекрухи ні ногою. Чоловік живе в мами, а вона отак мені дякує за мою доброту, мовляв, я їй свято зіпсувала і яка я після цього нормальна людина.

Фото Ярослава Романюка.