Наталка знала, що розмови з Дімкою уникнути не вдасться. Але що це станеться так скоро, навіть припустити не могла.

І ось він сидить зараз на кухні з її батьками. Вона зрозуміла, як завжди, він подарував кожному презент: батькові якусь дрібничку для риболовлі, матері щось із кухонного начиння, бо знав про цю її слабкість. А сам сидить із серйозним обличчям, як пихатий індик. І, напевно, від нього знову пахне чимось випитим.

Через щільно зачинені двері до неї долинали уривки фраз:

– Про мене не турбуйтеся, зараз на кожному кроці кафешки, там можна чудово пообідати.

Їй не можна видавати себе. Зачувши кроки біля своєї кімнати, Наталя ще дужче закуталася в ковдру, щоб повірили, що вона ще спить.

І тільки впевнившись у тому, що чоловік пішов, вона нарешті встала з ліжка, солодко потяглася.

Розмова між ними знову переноситься. Ледь посміхнулася і пішла вислуховувати претензії матері, що Дімку давно треба пробачити.

– Оступився чоловік раз, з ким не буває. Може, це все неправда, від заздрості можуть наплести все, що хочеш. Я думаю, що настав час йому про все розповісти, він цього заслуговує. А про дитину він знає?

– Ні, – коротко відповіла Наталка, і, щоб уникнути умовлянь мами, шмигнула у ванну.

Не може вона не вірити своїй найкращій подрузі, та сама бачила, і причому неодноразово, Діму в машині з дівчиною. Не забуде його постійних затримок на роботі під різними відмовками. Не треба мати великого розуму, щоб про все здогадатися.

Звичайно, якби раніше у неї були сумніви, вона ніколи не погодилася б на дитину. А зараз буди одинокою матусею, бо жити з цим чоловіком в одній квартирі, та ще й однією родиною, вона наміру не має .

Не встигла Наталка увійти на кухню, щоб налити собі чаю, як повчання з боку матері продовжилися:

– Хочеш, я сама з ним поговорю? Не вірю, що така серйозна людина здатна на підлість.

– Мамо, – тільки й змогла витиснути із себе донька. З чашкою у руках постаралася піти до своєї кімнати.

Довго шукала своє кохання Наталя. І ось вона прийшло, таке справжнє. Таке тихе, ніжне. З першого погляду закохалася в такого надійного, як вона вважала, красеня Дмитра. Їхньому щастю, здавалося, не буде кінця. Про такі стосунки вона лише фільми дивилася та іноді читала у романах.

Затишний дім, безхмарне щастя, їхні серця билися в унісон. Дімка для неї став сенсом життя. Вона знала, що він її теж любить, бо почувалася коханою і бажаною.

За п’ять років, прожитих разом, вони навчилися читати думки один одного, іноді можна було подумати, що вони одне ціле, і ніхто ніколи їх не зможе розділити. Все це вона згадувала з сумом.

Після розставання з чоловіком на душі залишився неприємний осад, але бажання не показуватися йому на очі не пропало.

Після обіду Марина увійшла до доньки, щоб ще раз переговорити про її чоловіка. Зиркнула на неї і злякалася:

– Наталю, на тобі лиця нема, ти захворіла? – Помацала її руки, чоло, – Ой, та ти гориш вся. Терміново швидку, – і крикнула чоловікові, щоб той викликав невідкладну і подзвонив Дімі.

– Тільки не Дімі, – слабким голосом пробурмотіла дочка.

Дмитро буквально влетів у кімнату, коли лікар виголосив, що хвороба на маляті ніяк не позначиться.

– Яке маля? – Здивовано запитав він.

– А ви що, не знаєте, що ваша дружина при надії? Її берегти треба, – відповів лікар швидкої.

Три дні майже не відходив від своєї Наталки Діма. Йому доводилося відлучатися на роботу, давати деякі розпорядження. На четвертий день, коли дружина вже почувалася краще відбулася розмова, якої уникала жінка.

– Лебідко моя,  нікого дорожчого і кращого за тебе у мене немає. А ця твоя Ірка мені взагалі не дає проходу. Вчора довелося вигавкатися на неї, щоб не ошивалася поряд. Ти їй більше вір, вона тобі ще й не таке наговорить, аби тільки розсварити нас. Я тільки тебе кохаю, розумієш?

Цього ж дня він у свій дім у передмісті привіз дружину. До сьогодні Наталі вже здавалося, що все їхнє сімейне життя летить у прірву.

Під серцем у неї живе крихітне дитяточко від найкоханішого в світі чоловіка. Наталя врапт зрозуміла, наскільки вона щаслива.

Зрозуміла, що попереду у них із Дмитром ціле життя, і воно обов’язково дасть їм багато шансів, щоб жодна хмарка не зіпсувала їхні стосунки.

І про Ірку вона тепер зовсім забуде. Вона згадала слова мами: “Ти ще дізнаєшся, на що здатні жінки заради коханого”. І вона справді зрозуміла. Згадала, як її подруга намагалася відбити у неї Діму. При кожній нагоді хіхікала поряд, не зводила очей.

Саме через нього вони вперше з нею посварилися. Але потім все забулося, але, виявляється, тільки для Наталі. Іра продовжує вносити сум’яття в їх із чоловіком стосунки. Ось що робить заздрість.

Фото Олександри К.