Крамничка прянощів розпочинала роботу після обіду. Господиня відчиняла важкі двері великим ключем, розчиняла віконниці й заходила до приміщення, де змішувалися пахощі куркуми, бадьяну, мускатного горіха, розмарину… Вона підходила до полиць, переставляла скляні банки, наповнювала порожні, переписувала назви та цінники, пакувала прянощі в паперові пакетики й перев’язувала їх червоними стрічками. За підготовленими прянощами мали прийти сьогодні. Треба, щоб покупці не гаяли часу, чекаючи на неї. Усе краще зробити заздалегідь.

Годину вона присвячувала тому, щоб щодня її вітрина виглядала інакше. У маленькій крамничці займатися дизайном і інтер’єром було непросто. Але їй це вдавалося.

Увімкнула комп’ютер. Так, зараз перевіримо, хто запланований на сьогодні? Невелика черга, лише четверо.

14:00 – жінка, якій знадобляться шавлія, любисток і майоран.

15:00 – жінка, якій потрібні сарептська гірчиця, іспанський кервель і черемша.

16:00 – жінка, якій знадобляться тархун, лаванда й лимонний полин.

17:00 – чоловік, якому начебто нічого не треба, але він зайде по кайєнський перець, імбир і кардамон.

Потім вона вимкне комп’ютер, приготує собі грушевий лимонад із шавлією й плануватиме покупців на наступний день. Як завжди, на післяобідній час.

Накинувши на плечі шовкову хустку, розписану золотавими квітами, вона сідала біля вікна, чекаючи дзвону срібного дзвоника над дверима.

Жінка о 14:00 не поспішала. Повільно рухалася крамничкою, довго читала анотації до прянощів. Потім попросила кави й отримала міцний напій із порцелянової турки. Що купити, вона не знала. Але паперові пакетики з червоними стрічками їй сподобалися. І скляні баночки теж. Уявила, як на своїй білій кухні розставить прянощі в кольорових скляних банках. Усміхнулася й попросила шавлію, любисток і майоран. Вона не мала уявлення, куди їх додавати й які страви приправляти. Але пахли вони приємно, а назви були милозвучними.

Жінка о 15:00 увірвалася, мов вихор. Рухалася швидко, голосно розмовляла, розмахувала руками так, що банки на полицях ледь не падали й не розбивалися. У неї закінчилася сарептська гірчиця. А вона конче потрібна в домі. Гості приходять. Їдять м’ясо. Вимагають гірчицю. Вибрала банку побільше – не бігати ж щотижня докрамниці! Ну і ще дайте іспанський кервель, він добре пасує до м’яса. І черемшу покладіть, я її замариную. Якраз до м’яса. Кави не пила. Поспішила. Втекла.

Жінка о 16:00 спершу подумала, що зайшла до крамнички помилково. Їй точно сюди не треба. Вона давно нічого не готує. Не любить, та й потреби немає. Хіба сушеної лаванди прикупити – запах приємний. Нехай мішечок висить у шафі. Тархун і лимонний полин? Цікаво! А давайте я спробую приготувати напій! Щось на кшталт лимонаду. Як гадаєте, вийде? Я давно нічого не готувала. Крім чаю, звісно.

О 17:00 у крамничці було порожньо. Господиня зняла з полиці товстий фоліант у потертіій шкіряній палітурці й заглибилася в читання. Чекати вона не любила, хоча розуміла, що жодне очікування не буває марним.

Чоловік запізнився, але прийшов. У нього адреса крамнички з прянощами значилася як комп’ютерний магазин.

Вилаявся й розвернувся, щоб піти. Настрій і так кепський. Погляд зачепився за банку з написом «імбир». Згадав, що вчора кинув у чай останній шматочок із холодильника. Повернувся. Попросив загорнути. Отримав три паперові пакети з червоними стрічками. Імбир – до чаю. Кардамон – до кави. А кайєнський перець має бути в домі кожного чоловіка. Особливо, якщо чоловік живе сам.

Ось і сьогодні все вдалося. Усі зайшли, усі вдало купили свої прянощі, ніхто не сперечався й не заперечував. Господиня крамнички задоволено всміхнулася й пішла зачиняти важкі двері великим ключем.

Жінка о 14:00 мимоволі відкрила пакетик із любистком. Запах нагадав їй дитинство в бабусиному селі. Там були смачні солодкі черешні та яблука «білий налив». А сусідський хлопчик дарував їй найкрасивіших метеликів, тримаючи їх за тремтливі крильця. І вони разом відпускали їх, стежачи, як метелики відлітають удалечінь…

Жінка о 15:00 маринувала черемшу. За новим рецептом. Вона знала кілька способів маринування черемші, але цей здавався їй найсмачнішим. Черемша добре пасувала до качиного м’яса. А качине м’ясо любив її колишній чоловік.

Жінка о 16:00 вигадала смачний лимонад із тархуном і полином. І почастувала ним сусіда з квартири навпроти. А сусід пригостив її домашнім апельсиновим мармеладом, який чудово вдався його дорослій доньці.

Чоловік о 17:00 пив каву з кардамоном і гортав планшет. Потім додав трішки кайєнського перцю. Смак загострився, і кров швидше побігла жилами.

Ніхто з них не знав, що господиня крамнички в кожен пакетик, разом із прянощами, додала чайну ложку удачі, дрібку щастя, наперсток везіння й трішки радості на кінчику ножа. Людям, зрештою, не так багато потрібно для їхнього життя.

Завтра вона запросить нових людей до крамнички з прянощами. І переставить банки так, щоб потрібні одразу впадали в око від дверей. І зварить міцну каву в порцеляновій турці. Завтра хтось точно попросить кави. І заварить чай із м’ятою – він чудово освіжає втомлених людей.

А згодом вона запустить програму на своєму комп’ютері й побачить те, що любить найбільше.

Жінка о 14:00 поїде до свого села дитинства. Туди ж приїде дорослий сусідський хлопчик. І назад вони повернуться удвох.

Жінка о 15:00 помириться з колишнім чоловіком. Просто одного дня зніме слухавку й запросить його на качку з маринованою черемшею.

Жінка о 16:00 відкриє маленьке кафе, де подаватимуть різні смаколики, але особливо всі любитимуть екзотичний лимонад і апельсиновий мармелад. Від клієнтів не буде відбою. Але на один день вона таки закриє кафе. І вийде заміж за сусіда з квартири навпроти.

Кайєнський перець зіграє злий жарт із чоловіком о 17:00. Йому доведеться викликати швидку. Медсестра швидко нормалізує його тиск. Наступного дня після зміни заїде перевірити, чи все гаразд. А ще через день він сам поїде до неї.

Бо в нього все буде аж надто гаразд. І він поспішить їй про це повідомити.

Крамничка прянощів завжди чекає тих, кому потрібна дрібка тепла й радості. Ідіть. Тільки постарайтеся не переплутати призначений вам час.