Ольга Полякова завжди яскрава та епатажна, а її концерти – це такі ж яскраві шоу для її шанувальників. Доповнював її образ pосійський кокошник, яких співачка мала силу-силенну і таким же pосійським був її репертуар, про що їй неодноразово закидають українці.
Проте ЗМІ країни-агресора досі нагадують Поляковій про те, що свою кар’єру вона розпочала з pосійським кокошником. Про це йдеться в сюжеті “Сніданку з 1+1”.
Артистка ж називає свої головні убори головними уборами, а не кокошниками. “Я давно не ношу кокошників! Це – певні головні убори, які виділяють мене з натовпу”, – сказала вона в програмі «Сніданок 1+1», мовляв, що на голові у неї – корона, адже вона – королева українського шоу-бізнесу.
Тому Полякова прийшла на “відьомську” Лису гору в Києві і заявила, що не носить кокошники з початку вторгнення росії в Україну з 2014 року.
“Я хочу взяти цей російський головний убір. Сьогодні – це символ тієї культури, яка прийшла до нас з вiйною. І цьому не місце в нашій Україні та в моїй костюмерній. Я хочу, щоб ми попрощалися з минулим”, – сказала Оля й кинула кокошник у вогонь.
Фото: скрін з відео ТСН.
08/22/2022
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся