Вечір у квартирі Олексія та Олени дихав звичною, майже липкою буденністю. Телевізор щось бубнів
— Ти хоч розумієш, що ти накоїла? — голос Олексія тремтів від напруги, якої
— Знаєш, я вчора дивився на неї, поки вона намагалася скласти той безглуздий конструктор,
— Ти справді віриш, що ці папірці роблять тебе моєю дружиною? — Вадим стояв
— Мамо, ви тільки погляньте, наскільки простіше тепер користуватися цією шафою! — я з
— Ви думаєте, що маєте право перекладати мої особисті речі лише тому, що я
Ключ обережно провернувся в замку. Денис стояв на кухні, тримаючи в руках чашку майже
— Катрусю, люба, знову вони… Дві молодиці в синіх хустках. Сіли у вітальні й
— Поглянь на неї, Андрію… Це наша донечка. Наша Софійка, — мій голос тремтів
Надвечірнє сонце повільно сідало за верхівки старих лип, залишаючи на підвіконні довгі золотаві смуги.