Історії з життя 0
Олексію, я не прошу ідеалу, але ж це мій дім… Я не можу так жити. Стіни хвилями, підлога скрипить при кожному кроці, шафи на кухні перекошені… Ти ж обіцяв, що зробиш усе як слід
– Мамо, ти серйозно? Ти хочеш, щоб я все це переробляв з нуля? –
Історії з життя 0
Сергій розплющив одне око. У кімнаті було сіро, передсвітанковий сутінок ще не розсіявся. Двері розчахнулися. На порозі стояла Надія Петрівна в старій блузі та хустці, зав’язаній під підборіддям. У руці вона тримала лопату.
Вікторія сиділа за столом, підперши підборіддя рукою, і дивилася на старий холодильник, який видавав
Історії з життя 0
— Ти мене зганьбила! Що він тепер про мене подумає? Що я вдома не господар?
Коли я виходила заміж за Костянтина, мої колеги в школі шепталися. Йому було сорок
Історії з життя 0
– Алло, це Олена? – пролунав у слухавці впевнений, трохи насмішкуватий жіночий голос. – Я – Вікторія. Та сама, з якою твій Андрій проводить усі свої “відрядження” вже понад рік. Він зараз поруч зі мною
– Алло, це Олена? – пролунав у слухавці впевнений, трохи насмішкуватий жіночий голос. –
Історії з життя 0
Олено, ти серйозно? Ти хочеш, щоб я сама сиділа в порожній квартирі на Новий рік, поки ви там усі разом святкуєте без мене? — голос свекрухи тремтів по телефону, сповнений образи й розпачу. — Я ж для вас усіх завжди старалася, а тепер ви мене просто викинули, як непотрібну річ!
— Олено, ти серйозно? Ти хочеш, щоб я сама сиділа в порожній квартирі на
Історії з життя 0
– Матусю, я все вирішив остаточно, – голос мого сина лунав твердо, але в ньому відчувалася якась дивна впевненість, що аж лякала. – Я не повернуся до Німеччини. Я залишаюся тут, з Оленою. Ми будемо разом, і я хочу, щоб ви це прийняли.
– Матусю, я все вирішив остаточно, – голос мого сина лунав твердо, але в
Історії з життя 0
Двадцять років тому все почалося майже так само. Надія тоді якраз приїхала з заробіток і запросила доньку приміряти кілька речей та взяти собі продуктів. Вона завжди так робила, коли приїжджала – віддавала доньці все, на що та показувала пальцем.
Аня саме заставляла стіл до Святвечора, коли задзвонив телефон. На екрані висвітилося ім’я колеги.
Історії з життя 0
Юлія дійшла до своєї хвіртки, поставила сумку на дерев’яну лаву під плотом і сіла поруч. Вона торкнулася пальцями холодної застібки сережки. Спогади самі собою почали спливати в голові.
Юлія зупинилася біля великого каштана, щоб перехопити важку сумку з продуктами. Пальці вже заніміли
Історії з життя 0
Він узяв на себе всі витрати, – відповіла вона безтурботно. – Каже, що хоче зробити мені сюрприз. Уявляєш, люксовий готель на узбережжі, екскурсії, ресторани з видом на море!
Ми сиділи в моїй затишній кухні за чашкою запашної кави. Софія щойно повернулася з
Історії з життя 0
Я відступила в тінь за колону. Серце закалатало, але через хвилину заспокоїлося. Я дивилася на них і розуміла: вони виглядають як справжня пара. Не як люди, що розлучилися і змушені спілкуватися через дитину. А як люди, які нарешті повернулися додому.
Була п’ятниця, я позирала на годинник, але хвилини байдуже цокали, не знаючи, як я

You cannot copy content of this page