– У мене все добре. Чого я маю міняти роботу, як мені там все підходить?, – він щиро дивувався, чому я невдоволена, адже є що їсти, батьки ж привезли сумки.
Коли я йшла від Петра, то свекруха мені кинула навздогін: – Ти дивися, яка
Він вирішив, що вчинить благородно і вона його оцінить та пробачить. Залишив їй і дітям квартиру
Перед портретом з чорною стрічкою стояла зажурена мати, її душа була наповнена смутком, але
— Колю, — почала я з порогу, — ти мені нічого не хочеш сказати?
День почався не найкраще, але я не думала, що він закінчиться такими словами виховательки,
Ого, яка відважна! Якби не я, ти б зараз мешкала в орендованій комірчині
– Мамо, що ви робите? – запитала я, ще не розплющивши очі, відчуваючи, як
Маріє Петрівно, скажіть, будь ласка, а ваші предки з якого року в Києві живуть? Дуже цікаво послухати, де працювали ваші батьки, бабусі, дідусі?
— Ви, Маріє Петрівно, мене з дітьми колись серед ночі на холод виставили, —
Краплинка вашої доброти комусь освітить шлях на все життя
Краплинка вашої доброти комусь освітить шлях на все життя. Я не перебільшую, адже саме
Усе почалося з приїзду тещі. Спочатку Богдан сприйняв це спокійно, думаючи, що тиждень пролетить швидко
Богдан Степанович відчув себе справжнім детективом, підкрадаючись до власного будинку. Його місія була таємною
– Дімо, я не хочу, аби мама твоя мені допомагала. Я хочу, аби ти гуляв з синами, грався з ними, чи посуд мив за собою, чи пилососив.
Мої діти ставляться до мене, як до бездонного гаманця, і я це усвідомлюю та
Я здивовано підняла слухавку, адже ми домовилися, що я сама зателефоную, як тільки повернуся до міста
Я завжди любила наші поїздки на дачу. Це була наша спільна традиція з Олегом.
Ось і зять з’явився, – Тамара Іванівна вийшла з кухні, її голос уже мав той знайомий відтінок, який завжди дратував. – Ми з Оксаночкою тут розмірковуємо, може, варто оновити кухонну техніку. У нашій оселі все має бути на рівні.
Я повернув ключ у замку і ступив у квартиру, відчуваючи, як усе напруження дня

You cannot copy content of this page