— Ти подивися на це! Ти хоч бачиш це неподобство? — Максим тицьнув своєю
— Вже дванадцята година ночі, ви взагалі совість маєте? — я стояла посеред вітальні,
— Мамо, ви взагалі розумієте, що ви накоїли? — голос зятя, Олега, тремтів не
— Знову ти запізнилася, — голос Максима пролунав з кухні так холодно, що я
Віра відчувала, що хтось пильно на неї дивиться, але подумала, що то покупці в
— Мамо, ну ти ж бачиш, у нас тут кожен сантиметр розрахований, — син
Я спішила заміж, я бігла під вінець, бо була певна – такого чоловіка вкрадуть
Я довго не могла зрозуміти, в який саме момент моє життя стало схожим на
— Ти хоч розумієш, що ти накоїла? — голос Олексія тремтів від обурення, коли
— Олю, не роби таке обличчя, тобі не личить, — голос моєї матері звучав