— Ти що? Ця квартира — це для мене святиня! Реліквія! — Голос свекрухи,
— З сином? У нього ще все життя попереду, — голос Ольги Павлівни по
— А навіщо ти взагалі це зберігала, мамо? Навіщо? — Я відчувала, як мої
— Ти у всьому винна! У всьому, що зараз відбувається! Це через тебе у
— Максиме, досить водити мене за ніс, — я промовила це якомога тихіше, щоб
— Знаєш, я тут подумав, — промовив Артем, недбало відкидаючись на моєму дивані й
— Ти просто не звикла, — його тон став повчальним і трохи зверхнім. —
— І як ти собі це уявляєш? Як? — Мій голос, як і моє
Це був чисто робочий контакт. Його компанія мала стати нашим основним підрядником у великому
І чого одразу ото так реагувати, я ж виносила помиї на вулицю і вилила