Пам’ятаєш, як мої друзі розповідали про свої студентські пригоди? — раптом каже мені чоловік. — А я тоді вже був з тобою. Ти мені молодість зав’язала
Олена стояла біля вікна у вітальні, дивлячись на осінній дощ, що стікав по склу.
Я винна? Я хотіла нормального життя! Без усього цього безладу. що він створює навколо себе! А ти… ти обрав його замість мене!
— Ти серйозно обираєш його? — мій голос тремтів від обурення, сльози котилися по
Донечко наша, Наталко, і ти, сину, ми вдячні за кожну вашу думку про нас, за кожне зусилля… Але щастя нашого в цих стінах немає. Дозвольте нам повернутися додому, прошу вас
— Наталочко, синку, ми все розуміємо, ви старалися для нас із чистого серця, але
Слухай, Маріє, я все ж полечу на той острів один. Ти тут одужуй потихеньку, а я повернуся відпочилий. Наступного разу обов’язково разом.
Я лежала, закутана в ковдру, вся в жару від цієї підступної застуди, а Роман
— Та Вітя всім каже, що ти обожнюєш готувати. Що тебе від плити не відірвати, того й збираємося. А я от ні за які гроші, як мені чоловік не помагає, то я взагалі відмовляюся провадити гостину. А Ти Вітю відправляєш прогулятися, бо не терпиш нічиєї допомоги. Ти залізна чи що?
Я довго вдавала, що люблю Новий рік. Усміхалась, коли питали, де будемо святкувати, кивала,
– Зраділи, що втекли від нас! – бурчала Людмила Андріївна, якій було трохи за шістдесят. – Ледачі, нічого не хочуть робити, батькам не допомагають!
Коли Анастасія вийшла заміж за Миколу, вони вирішили жити у його батьків за містом.
Михайло пішов. Без сварок, без з’ясування стосунків, без зайвих слів. Просто зібрав речі і поїхав до доньки сусідки Надії.
Михайло пішов. Без сварок, без з’ясування стосунків, без зайвих слів. Просто зібрав речі і
Ілля поклав слухавку і довго сидів мовчки. Йому не було шкода часу. Йому було дивно, що навіть проста допомога перетворюється на торг.
Ілля ніколи не мав ілюзій щодо ставлення тещі. Валя була завідувачкою бази, тому зважила
Вона дізналася про це не зі слів чоловіка і не від сина, а з коробки, що стояла просто посеред кухні, ніби її навмисне залишили на видноті
Вона дізналася про це не зі слів чоловіка і не від сина, а з
Рідні діти? Сім’я? Твоя сім’я, мабуть. Ти ж пам’ятаєш, що я тобі не рідна. А ці двоє тільки заважають мені жити так, як я хочу. Я ще молода, прагну свободи, розваг, подорожей, а не вічних пелюшок, плачу й турбот. То що – забираєш їх чи ні? Відповідай зараз
– Мамо, слухай мене дуже уважно, бо я повторювати не буду, – Соломійка стояла

You cannot copy content of this page