– О, на тебе, на твою маму дідусь грошей не шкодував, а от на мене, його дружину, то ні. «Ти ж дружина і мати, що тобі ще треба», – отак мені казав.
Я відкинулася на спинку старого бабусиного крісла і сердито пирхнула, дивлячись у вікно. За
«А ти чого приїхав? Я могла б бути заміжня!» – здивувалася я
Я й досі не можу звикнути до цієї тиші. Сьогодні рівно шість років, як
Календар злетів і падінь до 2 листопада: Терези домовляться, а Козероги знімуть вершки: кому зі знаків Зодіаку пощастить, а кому ні
Гороскоп з 28 жовтня по 2 листопада для всіх знаків Зодіаку. Точний гороскоп для
— Ні, Олено, ти просто не розумієш усієї глибини нашої ситуації! — голос Карини, яка сиділа за моїм маленьким кухонним столом у тісній однокімнатній квартирі, тремтів від напруги
— Ні, Олено, ти просто не розумієш усієї глибини нашої ситуації! — голос Карини,
Я б його не відкривала, але цікавість таки взяла своє – що міг мені написати рідний батько
Я машинально кинула поглядом на поштову скриньку, нічого доброго, крім платіжок я не чекала,
Якби не відпустка, може, й терпіла б, — зітхнула я, відкидаючись на спинку м’якого дивана. — Але це ж мій перший нормальний тиждень свободи за два роки. Я його чекала, як манни небесної. А тут — на тобі, цілий цирк з конями
— Галино Петрівно, ви серйозно вважаєте, що я маю кинути свій відпочинок і бігати
Добре, — сказала вона. — Тоді я поїду одна. І не на день, не на тиждень. Назавжди. Бо я побачила, Петре, хто ти насправді. Не чоловік. Не господар. А мамин син
— Ганно Петрівно, — голос Олени пролунав тихо, але з такою холодною впевненістю, що
Коли мені стукнуло сорок три, то я відчула, що мені нема місця в квартирі.
Коли мені стукнуло сорок три, то я відчула, що мені нема місця в квартирі.
Олено, я з тобою говорю. Це що, новий спосіб прибирати? — у його тоні прослизнула насмішка, але я не повела й бровою. Мовчки взяла його бритву й поклала її до бічного відділення валізи
— Що ти робиш? — голос Тараса, втомлений після робочого дня, пролунав у передпокої,
— Степане! — її голос пролунав так, що навіть кіт на паркані злякано стрибнув. — Ти знаєш, скільки років я не виїжджала за межі нашого села? Дванадцять! Дванадцять років я дивлюся на ці самі вишні, на той самий тин, на ту саму криницю! Степан виповз з-під старого “Жигуля”, витираючи руки. У його очах читалося нерозуміння, змішане з легким переляком
Ранкове сонце ледве зазирнуло у вікно, а Марта вже стояла посеред двору, тримаючи в

You cannot copy content of this page