У моєї знайомої, назвемо її Олена, є близька приятелька, яку ми назвемо Марина. Якось
Софія ніколи не знімала рукавичок. Навіть коли липнева спека розм’якшувала асфальт і люди ховалися
— Олено, ти що, зовсім совість втратила? — розходилась тітка Марія, розмахуючи руками біля
– Ти що, серйозно? – крикнув він, тримаючи папери. – Через те, що я
— Мамо, ти серйозно? Ми на межі, донька плаче ночами від того, що ми
– Артеме, ти серйозно? Ти хочеш, щоб я платила за половину твоєї порції, хоча
— Ти впевнена, що це правда? — мій голос тремтів, коли я сиділа навпроти
Коли ми зʼїжджалися, я думала, що це знак. Знак того, що нарешті ми подолали
Це історія про те, як іноді доводиться ставати “поганою” людиною, щоб захистити найріднішу. Мене
— Ти що, серйозно? Знову свій домашній супчик грієш? Офіс весь провонявся, як на