Мені здавалося, що я знаю чоловіка, як облупленого, але він таки мене здивував. Подумати
Я все життя мріяла про велику, дружну родину. Виросла в інтернаті, де свят не
– Ану подай хліба! – невдоволено бурмотів Степан Іванович. – Скільки ще чекати? Борщ
— Я поїду на відпочинок без тебе! Мені потрібна перерва від тебе і від
«Коли ж це нарешті закінчиться, я вже не можу!» — Богдан з роздратуванням дивився
«Нічого особливого, просто розбіжися і стрибай», – підбадьорював мене Тарас. І попри те, що
Я не знаю, коли в мені почалося бажання подобатися всім, але точно знаю, коли
— Ми даруємо вам 100 тисяч гривень, — голос Дмитра пролунав, мов урочиста фанфара,
Найважчим для мене стало те, що діти стали на сторону чоловіка, бачте, я їхнього
Я верталася з заробіток з однією думкою – нарешті мій синочок буде щасливим, пожив