Історії з життя 0
Світлана відчувала, як всередині щось, що давно замерзло, починає повільно відтавати. Це не було те бурхливе почуття, як у молодості, коли серце вискакує з грудей. Це було щось інше — спокійне, тепле, схоже на стару ковдру, під якою затишно в холодну ніч.
Світлана сиділа на кухні київської квартири своєї доньки Вікторії та методично ліпила вареники. На
Історії з життя 0
Олено, будь ласка, вислухай мене, — він стояв на порозі, не наважуючись зайти всередину. — Я знаю, що не маю права тут бути. Я знаю, що був нікчемою. Але зараз… мені сказали, що залишилося зовсім небагато. Я не можу піти, не побачивши синів. Я хочу просто подивитися на них, попросити вибачення. Я все життя жив для себе, і тепер у мене нікого немає. Тільки вони.
— Мені байдуже, що ти там планувала! Я не замовляв собі цей щоденний супровід
Історії з життя 0
Дивись, як вони ростуть, — казав батько дружині, спостерігаючи за дітьми. — Я щасливий чоловік. Маю дітей, якими можна пишатися.
Олег завжди знав, чого хоче від життя. Ще з малих років він дивився на
Історії з життя 0
Сергій, але ж це твоя донька. Вона не винна в тому, що у вас не склалося. Хіба ти не хочеш бути в її житті?
Катерина вперше побачила Сергія на корпоративі в їхній фірмі. Він стояв біля вікна з
Історії з життя 0
— Ну що, Свєтко, — прошепотіла я. — Ось і приїхали. Далеко за сорок, а в сухому залишку — швейна машинка, порожній холодильник і стеля, на яку будеш дивитися до другої ночі.
Я вимкнула телевізор, бо від гугнявого голосу диктора в новинах почало стріляти у скроні.
Історії з життя 0
— А що, непогано живете, — сказав він замість привітання. — Квартира простора. Мама тоді лише мовчки зітхнула. Вона відразу побачила те, чого не хотіла помічати я
Я стояла перед під’їздом, відчуваючи, як тонкі ручки пакетів буквально врізаються в пальці. Дев’ятий
Історії з життя 0
— Чого ти приперлася? — запитав він одного разу, коли вона розставляла обід на тумбочці. — Тобі тут нема чого робити.
На міському пляжі було тісно. Люди розстеляли покривала впритул одне до одного, ставили парасольки,
Історії з життя 0
— Всі такі, а ти одна рятівниця, — мати сіла навпроти. — Я це вже бачила. Щовечора бачу. Думаєш, твій Андрій інший? Ти подивися, як він поводиться, коли ви збираєтеся з його друзями.
Вікторія сиділа на кухні і дивилася, як сонячний зайчик повільно повзе по старій клейонці.
Історії з життя 0
Того вечора вони говорили довго. Юля вирішила зізнатися йому в почуттях, подумала, що не варто чекати ще десять років. Вона відчувала, що Віктор любить її теж, це було видно по блиску в його очах
Юля жила у звичайній двокімнатній квартирі, де на підвіконні стоїть герань, яку віддала мати,
Історії з життя 0
Батон нарізний? Знову цей, по акції? Оксано, я ж просив брати житній або хоча б із висівками. У мене від білого одразу печія, ти ж знаєшь, мені зараз треба за здоров’ям стежити, суцільні нерви з цими пошуками власної справи.
— Ти хліба хоч купила? А то я заглядав у хлібницю — там навіть

You cannot copy content of this page