Костику, це ж не житло, а якась комора. Ось у твоєї мами — ото справжнє житло! А у нас що?
— Мамо, ви тільки подумайте, як вам буде чудово! — я намагалася надати своєму
Зачекайте… Ви чоловік? Олено, ти ж казала, що ви давно не живете разом! — вигукнув він
— Тобі справді було так весело з “колегами”, що ти забула про все на
Відкласти? Через сухе м’ясо і невидимий пил? — я відчула, як усередині все обривається. — Ти зараз серйозно, Артуре?
— Знаєш, я вчора довго спілкувався з батьком, — Артур крутив у руках свій
Ой, дитинко, що мені ті статки? — часто каже вона, коли я приношу решту від покупок. — У мене пенсія така, що багато хто заздрить, та й діти щомісяця надсилають таку суму, що я навіть не знаю, куди її витрачати. Але ж купюри не обіймуть, правда?
— Маріє, поглянь на цей стіл, — старенька пані Катерина повільно вела рукою над
Нарешті! — кажу я їй прямо, бо чесність — моя головна риса. — Твої діти та чоловік скоро почнуть просити їжу в сусідів! Добре, що в них є я
— Ти подивися на цей годинник, Вікторе! — я вказала синові на циферблат, коли
— Пані, та куди ж ви без черги? Тут усім «тільки запитати»! Ставайте в кінець, як люди, — високий хлопець у куртці-алясці рішуче перегородив шлях пані в хутряній шапці, яка намагалася прослизнути до прилавка.
— Пані, та куди ж ви без черги? Тут усім «тільки запитати»! Ставайте в
— Пані… а ви впевнені? — ледь чутно прошепотіла Тетяна, переводячи погляд зі своїх світлих пасм на вогняну шевелюру доньки. — Може, сталася якась помилка? У нас у роду нікого такого…
Літо того року видалося неймовірно спекотним, ніби саме сонце вирішило благословити союз Тетяни та
Зранку Назара розбудив дзвінок у двері, наполегливий і різкий, такий, що не залишав сумнівів: відчиняти доведеться.
Дощ накрив місто ще вдосвіта, і до вечора він не вщухав, лише змінював інтенсивність,
Телефонний дзвінок пролунав ще вдень, якраз тоді, коли вона складала папери в шухляду і думала, що варто б нарешті взяти вихідний
Ганна сиділа біля вікна старого рейсового автобуса і дивилася, як за склом повільно пропливають
— Про тебе писати легко. Ти — вчитель історії, ти відкриваєш дітям минуле, виховуєш особистостей. Це шляхетно. А що написати про маму? Хіба те, що вона цілий день крутить рулончики паперу в депо чи перевіряє квитки в салоні
Олена вже торкнулася пальцями прохолодної латунної ручки кухонних дверей, збираючись покликати своїх до вечері,

You cannot copy content of this page