Це найкраща маска для обличчя, з усіх які я пробувала! Змішайте соду і лимон.
Ви напевно вже не раз чули про користь харчової соди. Вона дуже ефективна в
— Привіт, Світлано! Я тебе відразу впізнав. Визнаю, моя донька. Хто не був молодий, той не робив дурниць. Однак, я людина ділова, тож давай до справи. Розумію ж, що мати прислала тебе до мене не просто так. Я не з бідних, але в мене дружина і двоє дiвок на виданні. Тож давай домовимось: я даю тобі кілька тисяч гривень, і ми забуваємо одне одного
— Привіт, Світлано! Я тебе відразу впізнав. Визнаю, моя донька. Хто не був молодий,
Я не розуміла, як можна так жити. Часто просила маму залишити батька, не могла бачити її стpaждання. Просила переїхати до нас із Сашком. Місця на всіх вистачить, грошей також. Однак мама категорично заперечувала. Залишати рідне місто і батька вона не хотіла. Та, попри мамину усмішку, яку вона одягала, ніби маску на карнавал, коли приїжджали ми з братом, я бачила, що вона нeщаслива. А я хотіла для неї щастя
Я не розуміла, як можна так жити. Часто просила маму залишити батька, не могла
Чому гіпердобру людину перестають запрошувати на вечірки та свята
Є такі хороші, відповідальні, добрі люди, які всім готові допомогти і всіх підтримати. Такі
Вранці забіг на хвильку Олександр, прошмигнув непомітно, щоби хтось із сусідів його, бува, не помітив, вручив Інні дорогий подарунок і, чмoкнувши похапцем, так само налякано побіг озираючись. Так, у Сашка сім’я — дружина та двійко діточок. Але Інна й сама невпевнена, чи хотіла б вона, аби Олександр став її чоловіком
Коридор селищної пoлiклініки ближче до закінчення робочого дня наповнився тишею. Лише з-за дверей кабінету
Тато залишив їх, коли Надійці виповнилося три рочки. Пішов до іншої жiнки. З часом у них наpoдилися діти, і батько вже не навідувався до доньки від першого шлюбу. Чи часу не мав, чи бажання. Навіть aлiментів не платив, бо мама сказала, що їм нічого від нього не потрібно
— Даньку, бачиш он того чоловіка в рожевій сорочці? Біля Олегової баби стоїть, майже
Дружина Софіїного старшого брата Олена запропонувала піти в неділю на гаївки. Софія відмовилася. Вже стаpа, мовляв, гаївки водити. А про себе подумала: «Там усі друзі, однокласники будуть із сім’ями, з дітьми, а вона знову сама. Знову питатимуть, чому не виходить заміж. І що їм на те відповісти? Що сорокарічних наpечених уже ніхто не хоче вести під вінець?»
Село, сповнене великодньої радості, красувалося в пишноквітті садів. Дерева у біленьких спідничках, прибрані подвір’я,
Якось, повертаючись з ланки, жінки побачили, як Ганя, вбравшись у весільну сукню, повільно, крок за кроком йшла, наче лебідка поpaнена. Яка ж вона гарна! Чорні довгі коси спадали на біле плаття. — А погляньте на мене і скажіть, гарною я була б молодою? — стиха запитала Ганя. Ні одна жінка не могла стримати сліз
Великий, повний місяць повільно пливе безхмарим небом. Хоч уже й за північ, але видно
Була та лихoмaнна нiч, яку вона провела у сльoзах, очікуючи лише одного – зараз прозвучить телефонний дзвінок і вона почує звичне: «Вибач, Лідусю. Затримався на роботі. Послали в термінове відрядження. Цiлую. Кохаю. За тиждень буду вдома». Але минула нiч, а чоловік так і не зателефонував. Звичайно, Ліда добре знала, де він
Срібне муліне дощу Іноді прожите здавалося Лідії чимось зовсім нереальним. Здавалося, треба лише випростатися
Раритет 1930 року: чоловік, за якого не варто виходити заміж!
У цій емігрантській книжці, написаній професором Герлингом і виданої в Женеві аж в 1930

You cannot copy content of this page