Історії з життя 0
Я готовий розділити з тобою усе, але є один нюанс. Мої діти. Вони дорослі, але це не завжди означає, що вони готові до змін
— Ти? Вагітна? Це якась дурня! Якась насмішка! — Голос Вікторії був настільки різким
Історії з життя 0
Я просто хотіла зробити тобі смачний сніданок, — промовила я ледь чутно. — Ти ж маєш довгий день попереду
— Для кого ти це готуєш? Я ж сказав тобі, що буду лише каву
Історії з життя 0
Увійшов Роман, тягнучи наші валізи. Його обличчя в одну мить зблідло. — Оксано? Ти чого тут?— його голос був розгубленим
Мені який день поспіль снився сон, від якого я прокидалася в холодному поту. Двері
Історії з життя 0
Мамо, поясни! Що це за папери? Що це за юридичні дії? Ти навіщо це робиш?
— Мамо, поясни! Що це за папери? Що це за юридичні дії? Ти навіщо
Історії з життя 0
Я затулила очі руками, ніби намагаючись скасувати цю мить, ніби жест мав урятувати мене від того, що щойно відкрилося. Але було пізно. Я почула правду, гірку і нестерпну
— Диви, диви! Ходи, Сонечко, — почула я різкий, зневажливий голос Оксани, моєї найближчої
Історії з життя 0
Дружина збирала речі у велику валізу, а Сергій їй не заважав. Це ж не вперше
Дружина збирала речі у велику валізу, а Сергій їй не заважав. Це ж не
Історії з життя 0
Перш ніж я встигла відповісти хоч слово, він натиснув кнопку прийому дзвінка. Телефон у Андрія був з потужним динаміком, і, попри те, що він тримав його біля вуха, я чула майже кожну сльозу і кожне слово, що проривалося крізь слухавку.
Це був той рідкісний вечір, коли ми з чоловіком мали час для себе. Почалися
Історії з життя 0
Чому ти прийшов до мене? — я нарешті знайшла в собі сили вимовити цю фразу. — Хіба не Вікторія, твоя теперішня дружина, повинна вирішувати такі питання? Хіба не ви разом будували це життя?
— Софіє, — його голос звучав так, ніби він щойно пережив довгу безсонну ніч,
Історії з життя 0
Мені стало так гірко, що вся накопичена роками образа, вся ця несправедливість, яку я відчувала, вирвалася назовні
— Ти це серйозно? Ти нас залишиш у такій ситуації? — Голос Марії, моєї
Історії з життя 0
– Ти сама себе доводиш, Лесю, – казав він, дивлячись на мене з тією своєю самовпевненою посмішкою. – Усміхайся світу, і світ усміхнеться у відповідь. Всесвіт дає тобі лише те, що ти готова прийняти. Перестань все контролювати і віддай себе в руки долі.
Я впряглася в сімейне життя десять років тому. І не просто тягну того воза,

You cannot copy content of this page