Мій телефон задзвонив о дев’ятій вечора, коли я саме вкладала дітей спати. На екрані
Я стояла на порозі їхньої кухні, тримаючи в руках ту саму вазу з маминого
Осінній вітер завивав у високих деревах столиці, жбурляючи в обличчя дрібний, майже невідчутний дощ.
— Терміново приїжджай! Треба поговорити! — зателефонувала раптово мені мама, і в її голосі
— Ой, чуть не зніс мене! — вигукнула теща, розмахуючи руками, коли Богдан ледве
Я сиджу навпроти своєї Олі і міцно стискаю її холодні руки. Вона вкотре переказує
Софія застигла на порозі, не вірячи власним очам. Найбільше вразило не те, що двері
— Олено, ви що, одна поїдете? Залишаєте дітей і Світлану Іванівну з нами? —
Якось, перебуваючи на робочій зміні, я отримав телефонний дзвінок від матері. – Вітя, ти
За вісімнадцять років я звикла, що чоловік приходить під ранок, чи взагалі не приходить.