Іншим разом, я б слухаючи оповідку сестри пошкодувала б бідосю. Втерла би сльози, і
Мій Володя ходив до сусідської дівчини Насті, дівча таке скромне, ввесь час до церкви
Ще й не посоромилася прийти під суд та радісно його обіймати. Дійсно, хтось плаче,
Мій Тарас був старшим за мене на десять років, колись це видавалося дуже хвилюючим,
А не забагато тобі одній, сестро? Щось не бачу я за тобою ні дітей,
– Я лиш поріг переступив, а вони вже налетіли, сумки розібрали, в усі кишені
Брат із дружиною уже 20 років як на заробітках, вдома син їхній тримає магазини
Того разу сестра зателефонувала якось дуже пізно, я ще й здивувалась, до чого б
Я тішилася тому, що ми разом, батьки мої в село переїхали і хату мені
“Невдячна” – навіть мама рідна мені ті слова каже. Ніхто не розуміє, як то