— Ось, дивись, яка краса! — голос свекрухи, пані Галини, дзвенів гордістю, коли вона
— Тридцять хвилин, Богдане, — мій голос звучав спокійно, але твердо, як камінь, що
Мені здавалося, що ту зустріч зі свекрухою не перевершить жодна на світі, такий вона
— Скажи мені, Богдане, — мій голос звучав тихо, але кожне слово падало, як
— Мамо, ти приїжджаєш наступного тижня? — запитала я, не відриваючи погляду від екрана
Свекруха не вмовляла, як чоловік, а прямо заявила: – Ти не розумієш, що Костику
Сьогодні серце Богдана стискалося від болю – він прощався зі своєю сестрою Марією. Хоч
— Ларисо, можна я зайду? — голос Олени тремтів, наче тонка гілка на вітрі,
Думаю, що й ви не очікували від сімейного життя такого. Теж мріяли про політ
— Олено, ти серйозно? — голос Олега був наповнений обуренням і ледве стримуваною злістю.