– Я не буду тобі рідною мамою, Назарчику. Але якщо хочеш жити з нами, поважай наші правила, – її голос був спокійним, але рішучим.
Сьогодні серце Богдана стискалося від болю – він прощався зі своєю сестрою Марією. Хоч
Вигнав? З квартири, яку ти йому віддала? — я зробила паузу, даючи словам осісти. — З маминої квартири. Розкажи, Олено. Мені цікаво. Що ж ти зробила з нашим минулим?
— Ларисо, можна я зайду? — голос Олени тремтів, наче тонка гілка на вітрі,
Переді мною стала я, юна і прекрасна, яка мріяла їздити на машині без верха в темних окулярах, танцювати до світанку і засмагати на пляжі. Нічого з переліченого в моєму житті не здійснилося.
Думаю, що й ви не очікували від сімейного життя такого. Теж мріяли про політ
Це моя сім’я, Олено! Вони приїжджають раз на рік! Ти хочеш, щоб я сказав їм: «Вибачте, моя дружина не хоче вас бачити»? Ти уявляєш, як це виглядатиме?
— Олено, ти серйозно? — голос Олега був наповнений обуренням і ледве стримуваною злістю.
Я не хочу вірити, що мама таки була права, що все, що вона мені казала про мого чоловіка – правда
Я не хочу вірити, що мама таки була права, що все, що вона мені
Та я ж тільки допомагаю! — відповідала Марія Петрівна з виглядом людини, яка рятує світ. – Вони пов’януть. Одне діло от так висадити квіти, а інше – доглядати нормально. Ти не хвилюйся. я наведу лад, це не важко, якщо із любов’ю. Правда Оленочко?
— Я більше не можу! — сказала я тихо, але твердо. Я стояла посеред
Ти називаєш це вдячністю? — продовжила я, і мій голос залишався рівним, хоч усередині все кипіло. — Твоя тітка Марія не потребує допомоги. Їй потрібна аудиторія, яка слухатиме її скарги й терпітиме її шпильки.
— Олено, ти серйозно? — голос Богдана тремтів від напруги, коли він стояв посеред
Коли чоловік мені повідомив, що не вернеться з-за кордону, але буде нам допомагати, то я не дуже й переживала, адже у мене був сенс в житті – донька
Якби ж я знала, що, вчинивши правильно, я отримаю такий результат. Ніколи б не
– Чого ти за нього заміж вийшла?, – від почутого від колишнього коханого я аж присіла.
– Чого ти за нього заміж вийшла?, – від почутого від колишнього коханого я
Привіт, невісточко! – заспівала Світлана Андріївна єлейним голоском, що не віщував нічого доброго. – Бачила, там машина приїхала вантажна?
Світлана Андріївна, моя свекруха, завжди жила з думкою, що її слово – закон. Але

You cannot copy content of this page