Ну, що вона тобі наговорила? — мама схрестила руки, її очі горіли нетерпінням
Я сиділа в кафе, нервово крутячи в руках серветку. Напроти мене була Софія, друга
Спорожнілим містом ішли двоє – людина і собака. Вони поспішали додому
Пізно повертатися додому спорожнілим містом завжди трохи лячно, тож Рая була тільки рада собаці,
І ось приходить до нас син, трохи блідий і каже: – Ліля хоче весілля весною.
Стосунки сина розвивалися у мене на очах, я спочатку вірила, що це буде звичайна
За кілька хвилин мене подруги переконали в тому, що ніякого щастя у мене нема, а я просто ходжу в рожевих окулярах. І я їм повірила
Якщо хочеш втратити щастя, то розкажи про нього комусь. За кілька хвилин мене подруги
У кімнаті Марійка згадала про подарунок свекрухи, її погляд упав на ту саму коробку
– Ось, Марічко, це тобі від мене подарунок, – свекруха простягнула коробку й лагідно
Іро, мама просить позичити 100 000 гривень, — нарешті сказав він, не піднімаючи очей. — Олена виходить заміж, і їм потрібні гроші на весілля
Я вже дев’ять років одружена з Тарасом. У нас росте шестирічний син Артем, справжній
Бабуся твердо вирішила: відкладатиме з пенсії кожну копійку, щоб купити нову корову. І обов’язково назве її Зіркою
Справжня історія з одного українського села. Прочитайте до кінця — ви не пошкодуєте. На
Розмова явно не клеїлася. Ми вивчали один одного очима, робили припущення лишень одне – чи щаслива людина, яка навпроти?
Привіт. Як життя? Поп’ємо кави?, – коханий голос з минулого і я, яка постаріла
Зайшла на кухню і помітила, що на ній хтось був – тарілки вимиті, але з них точно хтось їв, я так їх не кладу.
Я зайшла в квартиру, як зазвичай, втомлена після важкого дня і ще й в
Адміністратор? – перепитав він. – Соломіє, ти ж казала, що тобі вистачає просто працювати в кафе. А тепер що? Хочеш бути начальницею?
Моє життя в селі було простим. Я росла серед полів і садів, де кожен

You cannot copy content of this page