Історії з життя 0
Минулого року мій старший син, Тарас, із дружиною влаштували моєму чоловікові, Миколі, чудове свято. Гості, музика, гарний стіл – усе було так, як ми мріяли
Я стояла на кухні, тримаючи в руках чашку з чаєм, коли мій син Андрій
Історії з життя 0
Ти хороша, Наталко, дуже. Але ти розкисаєш, – казав чоловік вечорами, сидячи за своїми фінансовими паперами. – Ти не можеш витратити на нього своє життя. Ти забула про мене, про сина
Запах полину й досі був для неї запахом безпеки. І хоча її повсякдення тепер
Історії з життя 0
Я стояла перед старою хвірткою, тримаючи в руках ключ, який уже давно не повертався в замку без зусиль. За спиною гудів мотор машини, а в голові – слова доньки: «Величезні гроші. Це мінімум, щоб врятувати цей дім»
Я стояла перед старою хвірткою, тримаючи в руках ключ, який уже давно не повертався
Історії з життя 0
– Як назвеш сестру, Артеме? Артем помовчав… – А з ким вона залишиться? Із мамою чи з татом?
Артем байдуже дивився у вікно. Сутеніло. Скоро мали повернутися з роботи батьки, і йому
Історії з життя 0
Коли ми з Оленою вінчалися, добродії з усіх боків нас застерігали: – Зараз у вас романтика, але це ненадовго. Скоро побут вас поглине. Вареники, повзунки та інші радощі сімейного життя. Від цього нікуди не сховаєшся.
Коли ми з Оленою вінчалися, добродії з усіх боків нас застерігали: – Зараз у
Історії з життя 0
Увечері Лариса, почувши про таку чоловічу “відмовку”, розсердилася: “Як це – нікого не знайти? За такі гроші? Ти, Романе, просто погано шукав!”
Лариса нарешті могла зітхнути з полегшенням. Багаторічний марафон під назвою “будівництво” фінішував, забравши в
Історії з життя 0
Одного разу ми потрапили під дощ. Син у колясці, я без парасолі, вітер, дощ заливає очі. І тут – дві жінки
Материнство – це не лише про любов. Це про втому, про безсонні ночі, про
Історії з життя 0
Я застигла, не знаючи, що відповісти. Її слова звучали як наказ, а не прохання. Я виросла без батьків, у дитбудинку, і поняття “сім’я” для мене було священним
Я стояла на порозі свого маленького будинку в селі, тримаючи на руках шестимісячну Анечку,
Історії з життя 0
«Ну що? Що там? Олег, мабуть, усе забрав?» – Сергій не підвівся з дивану. Навіть не повернув голови від свого серіалу. Він запитав це так, ніби ми обговорювали прогноз погоди, а не доленосне для нас житлове питання
«Ну що? Що там? Олег, мабуть, усе забрав?» – Сергій не підвівся з дивану.
Історії з життя 0
Дмитро невпевнено запинаючись, вимовив щось незрозуміле, Оксана спочатку не зрозуміла його. Але коли вона глянула йому у вічі, то без слів взялася збирати його речі
У студентські роки Дмитра полонила тиха чарівність Оксани: її спокійний тон, м’який погляд сірих

You cannot copy content of this page