Історії з життя 0
Бачте, я його обтяжила сім’єю. От він і такий – через мене. Гроші на життя я отримувала від батьків і свекрухи, підробляла сама. Але коли у домі таке коїться, важко зібратись до купи, дуже важко
Сльози котилися по моїх щоках, коли я дивилася у вікно на засніжену лавку, де
Історії з життя 0
Дивлюся у вікно і бачу Половинку. Чоловіка. Самого. Іде так, ніби кожен крок вартує величезних зусиль. Під ногами слизька каша з листя і болота. Обережність у кожному русі. Тримає щось загорнуте в газету
Перший під’їзд нашого будинку – це їхня територія. Літня пара, яку я ніколи, чуєте,
Історії з життя 0
– Слухай, а може, ти до Микити летів? – продовжував розмову зі своєю знахідкою Тарас. – Він ще чоловік молодий, щойно на пенсію вийшов. Трактор у нього, кому картоплю, кому сіно – всі до нього. І машина в нього є
От тобі й на, Господи милостивий, звідки ж ти звалився на мою голову! Оце
Історії з життя 0
Як це продали? — нарешті видавив він. — У нас в селі старенька хатинка лишилась ще від дідових батьків. Там жити неможливо, навіть вікон немає. Мама тепер живе в тій розвалюсі, де ні води, ні тепла?І куди поділися гроші?
Мій чоловік Тарас сидів за кухонним столом, тримаючи в руках стару фотографію, на якій
Історії з життя 0
Я завжди мріяла, щоб хтось нарешті мене оцінив і розгледів.
Я завжди мріяла, щоб хтось нарешті мене оцінив і розгледів. Наприклад, зайшов новий начальник
Історії з життя 0
Вікторія кивнула, але я бачила, як її очі наповнилися сумом. Відтоді я почала забирати її до себе частіше. Ми пекли печиво, дивилися мультфільми, гуляли. Я намагалася заповнити ту порожнечу, яку залишала Ірина
Я стояла на порозі доньчиного будинку, тримаючи за руку свою старшу онуку Вікторію, коли
Історії з життя 0
Відповідь була звичною, але щось у татовому голосі насторожило маму. Вона відклала табель і подивилася йому прямо в очі. – Чому ти йдеш?
Зазвичай це відбувалося в останній день грудня. Тато повертався з роботи рішучий і зосереджений.
Історії з життя 0
– Ви мені обидві подобаєтеся. І мені байдуже, з ким залишитися. Вирішуйте самі.
Сашко стояв біля кухонного столу, тримаючи чашку кави, яка вже давно була холодною. Його
Історії з життя 0
Економить? Та вона виглядає, наче з минулого століття! — хихикнула Оля, і я відчула, як у мені закипає образа. Не на маму, а на ситуацію. Я хотіла бути як усі, мати модний одяг, ходити в кафе, а не ховатися від косих поглядів подруг
Я стояла перед незнайомцем, який щойно заявив, що моя квартира, мій єдиний дім, тепер
Історії з життя 0
— Маріє Іванівно, якби ви додали ще трохи, ми могли б узяти двокімнатну квартиру. Для дітей було б зручніше
Я стояла на порозі власного будинку, тримаючи в руках чемодан, коли телефон різко задзвонив.

You cannot copy content of this page