Тату, позич 20 000 гривень, треба на ремонт, а то Світлана незадоволена, що все так довго
Я сидів на холодній лавці в парку, кутаючись у старий плащ, і згадував, як
Звичайно, поєднати свою долю я бажала б тільки з Євгеном. Але так сталося, що він покохав іншу, мою шкільну подругу Ольгу, а про мої почуття так і не здогадався. Як склалося його життя, я нічого не знала, бо давно переїхала з рідного міста, перестала спілкуватися з Олею, хоч ми ніколи не сварилися, та вона й не знала, що я була закохана в Женю.
Видно, мені на роду написано не зазнати щастя в особистому житті, а тільки розчарування.
– Настюша, давай повечеряємо й у магазин? Нам же ще продукти купувати! – гукнув чоловік із порога. Але у відповідь – тиша.
Рома, нас батьки запрошують до них, у заміський будинок, на Новий рік! Тато гірку
Це ви все вигадали. Він не їздить у відрядження! Він завідувач салону. Навіщо йому кудись їздити? Це не його обов’язки, я знаю! Я все про нього знаю! — гордо заявила Юля
Мій день народження завжди був особливим, але цього року я сиділа сама, переглядаючи старе
Остап розказував, що одружений з дружиною шістнадцять років, скоро син піде в технікум і його вже біля неї нічого не тримає
При інших обставинах я б так не реагувала на слова докторуки. Але в той
На тій, що Василь — мій рідний брат. Ми — його сім’я. Я впевнена, що все майно він відписав нам. А якщо ні, то все одно вашого тут нічого немає
Моє життя завжди було сповнене тепла й любові, які дарував мені мій чоловік, Василь.
Дійшли думки, що будемо жити у мене, мама моя хоч і у віці, але характер добрий. Ми розписалися і Назар перебрався до нас жити
В сорок я наче прокинулася і зрозуміла, що життя моє летить, а що я
Валю, як це твій чоловік сидить з дитиною, поки ти з подружками в кафе?, – питала я сестру,
Валю, як це твій чоловік сидить з дитиною, поки ти з подружками в кафе?,
Почула, як чоловік скаржиться комусь на мене і ухвалила рішення, в якому сумнівалася кілька місяців
Я стояла на холодній кухонній плитці, притискаючи долоню до себе, ніби намагалася втримати серце,
Гаразд, мені пора, діти хочуть їсти. Приїжджай за тиждень — ми вже поїдемо! — і вона поклала слухавку.
Моє життя змінилося в мить, коли я отримала дзвінок від двоюрідної сестри Олени, яка

You cannot copy content of this page