Я хочу, щоб ти думала про сьогодні, а не про далеке завтра! — він поставив чашку на стіл різко, кава трохи розхлюпалася. — Які перспективи, Оксано? Ти подивися навколо. Ситуація нестабільна. Що буде завтра — ніхто не знає. Треба брати те, що пропонують. Зараз. Негайно.
Оксана закрила ноутбук і масажувала скроні. Сьоме співбесіда за місяць. Сьоме ввічливе «ми вам
Повернула свою коштовність? — спитав він, взуваючись. — Радій. Можеш тепер спати з ним в обіймах. Ти ж цього хотіла? Щоб ніхто не чіпав твої скарби.
— Подивіться на це фото. Уважно подивіться. І тільки спробуйте сказати, що мені здалося.
— Вона мене вигнала, — сказав він, сідаючи на кухні. — Задоволена?
Я стояла на зупинці, поправляла шарф, намагаючись вгадати, чи приїде тролейбус до того, як
Тридцятого грудня, коли місто вже стояло в заторах, а на кожному розі торгували соснами, йому впала остання заявка. Приватний стоматологічний кабінет у центрі. Поломка крісла.
Денис сидів на лавці, спершись ліктями на коліна. Від залізної спинки тягнуло холодом крізь
Знову ти за своє? Я ж сказав: ти звільняєшся. Тобі кабінет більше не потрібен. Навіщо домогосподарці кабінет? Рецепти борщу в інтернеті шукати? Так це можна й на кухні, з телефону. Або на балкон вийди, там столик відкидний є. Влітку свіжо, пташки співають
— Хліба наріж. І масла дістань, сухо йде. Картопля наче нормальна, а м’ясо ти
Китайці, значить? — Оксана сумно посміхнулася, але в голосі звучала не іронія, а глибока втома. — А чому для зустрічі з китайцями тобі обов’язково треба новий парфум, яким ти себе щойно облив мало не півпляшки? Вони що, через Zoom запах відчувають?
— Ти справді думаєш, що я повірю в «термінове засідання» в суботу ввечері, Андрію?
Саме так, — перебила його Соня. — Богдан може помилятися, гуляти, пропускати заняття, провалювати іспити — і ти все одно даватимеш йому шанс за шансом. А я маю бути ідеальною, щоб заслужити хоча б твою увагу. І навіть це не допоможе, правда?
Софія розливала каву по чашках, коли Роман кинув цю фразу. Просто так, між іншим,
— Я тобі ніколи й торта не могла спекти, — вона відняла руки від обличчя, очі були мокрі. — Жодного разу. Не було коли. Робота, потім город, потім стайня. Вічно загнана. А тепер яка краса — пішов у магазин і купив.
У мами день народження. За тиждень до нього вона сказала, щоб ніхто не приходив,
Тоді давайте поділимо вашу квартиру, — холодно запропонувала Анна. — Роман там прописаний. Чи це інше?
Анна сиділа на кухні й дивилася у вікно. За склом повільно темніло, у дворі
Ми домовлялися, що я голова сім’ї! — Артем гордо підняв підборіддя, в очах спалахнула образа. — Твоя мама тут мало не щодня буває, перевіряє, чи прибрано, що в холодильнику лежить. Мені набрид цей постійний нагляд. Якщо вона вважає, що може керувати нашим життям, то і мої батьки мають повне право тут жити. Вони продали свій будиночок під Черкасами, гроші вклали в депозит, тепер переїжджають у місто. До нас. Справедливість, Оксано. Звикай
Оксана завжди була тією дівчинкою, яка не потребувала гучних повчань чи суворих покарань. Вона

You cannot copy content of this page