Історії з життя 0
Ні садили, ні збирали. Приїхала, покрутилася, подихала свіжим повітрям і вже везе цілий багажник їди і ще й носом крутить: це не давай, ми таке не їмо, це теж не давай. То, може їй і не давати?
Ні банок, ні подяки… Ми зі свекром живемо в селі, а його інший син
Дозвілля 0
Гороскоп на 29 січня: сприятливий день для того, щоб обміркувати якісь важливі питання
Овен Спокійний день, чогось незвіданого він він не обіцяє, але й серйозних проблем не
Історія 0
Ніна! Це милозвучне ім’я полюбилося й українцям, а для дружнього до нас грузинського народу вона – велика, рівноапостольна свята, просвітителька Грузії. Об’єднує наші народи молитва до неї, як до могутньої цілительки, яку в особливо складних випадках промовляють протягом 40 днів, починаючи з 27 січня – Дня пам’яті святої Ніни.
Подружжя Завулона та Сюзанни всі мешканці міста Коластри, що в Каппадокії, вважали щасливим. Чоловік
Історії з життя 0
Ми не мали вибору особливо, тому переїхали із Ірпеня до матері мого чоловіка у столицю. Хотіли винайняти окреме житло, але Любов Дмитрівна просто горою стала проти такого рішення. “Нащо чужим платити, якщо у мене ціла кімната вільна”. Ну ми і погодились, хто ж знав, що у свекрухи на все був план
Ми не мали вибору особливо, тому переїхали із Ірпеня до матері мого чоловіка у
Історії з життя 0
Приходжу я з роботи, стаю до плити вечерю готувати, чоловіка і дітей годувати, а тут дзвінок у двері. так і є – Степан. Привід у нього завжди є і вагомий, але правда ж в тому, що приходить він поїсти і в тиші кілька годин посидіти
Я з чоловіком та двома дітьми проживаю у місті. Хочеться відзначити, що живемо ми
Історії з життя 0
Усі місяці доки ми очікували звільнення, родина моєї сестри жила у нас. Ми з невеликого містечка усі на Харківщині, я в будинку жила, а сестра в квартирі. У нас запаси завжди були хороші, адже чоловік у мене добрий господар, то ми змогли і себе прогодувати і родину сестри, адже вони обоє роботу втратили, а мали двох діток. Проте, найцікавіше розпочалось уже після того, як нас було звільнено.
Усі місяці доки ми очікували звільнення, родина моєї сестри жила у нас. Ми з
Історії з життя 0
Як то спочатку «скажи мені правду», а потім на ювілей не кличе? Колежанка моя давня та кумця моя солоденька? Як то такому бути дволичному? І за що? За правду
Питає мене кума моя, Світлана, на днях в магазині, де ми їй вибирали сукенку:
Історії з життя 0
Запросили нас недавно на весілля. І кому того весілля тепер треба, я вас питаю? Лиш людей зворохобити і по-людськи ні поїсти, ні потанцювати, то нащо таке робити? А гроші віднести треба, як за повноцінне!
Пішли ми з чоловіком, бо, ніби, родина. То я вам скажу, що треба не
Історії з життя 0
Мене чекало таке, що просто перевернуло моє уявлення про батька. Хоч вони з Василем і були одні в кабінеті, але ніхто не забороняв мені підслуховувати під дверима
Сватання моє хоч і було років двадцять тому, але приказкою може стати й нині.
Історії з життя 0
Бігали з донькою з однієї квартири на іншу. То аби до роботи ближче, то аби ж дешевше було. Лиш на останній нашій п’ятнадцять років прожили. Її ми вже домом своїм називали. Я мріяла, що донька закінчить виш і ми з нею наскладаємо грошей на наш хай і невеличкий спільний і власний дім. Уже й будинок придивилась у селі. Але донька з новиною прийшла
Власного житла я ніколи не мала. Як поїхала у Київ дівчиною, так і залишилась

You cannot copy content of this page