Я йшла в невістки, бо розуміла, що не маю я ні багатих батьків та й Саша теж з простої родини, висилати чоловіка на заробітки я не хотіла. Для чого мені тоді таке життя, що він на роботах, а я вдома. Я любила чоловіка і вирішила, що хай буде біля мене і я зумію й на такі гроші прожити.

Коли пішли діти, то стало складніше, але все одно чоловік шукав роботу десь по сусідству, щоб на вечір бути вдома.

Я вам так скажу, що у мене купа фотографій, що ми разом з дітьми біля лісу чи озера, а мої подруги й близько таких фото не мають, їхні діти бачать тата по телефону, то що краще?

Свекруха працювала в школі поваром, а свекор їздив на заробітки, вели ми спільне господарство і з того жили. Все наче було добре, поки не сталося непоправного. Кордони закрили, свекор сів вдома і виявилося, що він любить собі добряче залити за комір. В мого чоловіка не стало аж такої роботи і він почав дослухатися добрих порад батька «прогріти шлунок», а далі дійшло до того, що його вже й запрошувати не треба.

Я думала, що знайду в свекрухи підтримки, тим більше, що то її чоловік таке виробляє, але та взяла і втекла за кордон! Саме втекла!

Зробила собі документи і вже другий рік живе як та пані, бо їй квартиру оплачували, продукти давали і вона ще й мала кошти з допомоги!

А тут просто якась безвихідь, бо свекор взагалі не має перепон і спину, а я маю дворічну дитину, то я не маю як ще й його пильнувати.

Саша теж не дуже мені хоче допомагати і така ситуація приводить до того, що ми починаємо сварки, бо грошей нема скільки треба і ті, що є, то свекор лишає по магазинах, а на що жити?

Я до свекрухи спочатку спокійно телефонувала, коли вона приїде, бо ж треба бути вдома.

– Я не знаю, мені тут добре ведеться, – сказала вона, – Якось давайте собі раду, не маленькі!

Я аж сполотніла. Як я маю дати раду, коли у мене двоє дітей малих, чоловік не хоче робити, а хоче з батьком гульбанити? Вона взагалі совість має?

Якби ще вона нам гроші висилала, щоб не було так сутужно, але ж ні, все тримає в себе і каже, що хоче приїхати з великою сумою. Коли ще це все було на початках, то я їй вірила, але тепер я розумію, що вона просто там собі живе в своє задоволення і їй байдуже, що ми тут робимо і як виживаємо!

Я чоловікові сказала, що почую від нього запах, то піду від нього і не оглянуся.

– Я буду пішки йти, але до вас не вернуся.

– Куди ти підеш, – каже він мені, – Чи я не знаю, що в тебе вдома не краще?

І це справді так, бо у мене теж батько налягає і я мама так само на двох роботах працює, щоб якось вижити.

Як то кажуть, з-під стріхи та під ринву…

Якби свекруха була біля мене, то мені було б набагато легше з усім цим справитися. Але вона вирішила просто пожити для себе, наче того більше ніхто не хоче, а лиш вона. Та живи собі, але ж не тоді, коли бачиш, як усе валиться! Як мені до неї достукатися і переконати, що пора приїхати та дати лад своєму чоловікові?

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота