Я хочу знати чи існують в природі чоловіки-романтики, ну ті, знаєте, які з фільмів: в ресторани водять, на руках носять і коштовності дарують. Я на багато не претендую, хоча б якісь парфуми – і вже радість. Просто мене цікавить чи є такі представники чоловічої статі, які без натяків, прозорих натяків, нагадувань, залишених підказок і прямого тицяння носом в те, що вам треба, здатні зробити якийсь приємний подарунок?
Бо мій ніяк не може, навіть на Миколая під подушку нічого не поклав! А знаєте. Як образливо чути. Коли діти зазирають під мою подушку, далі під ліжко і питають:
– А тобі Миколай подарунок не приніс, бо ти була нечемна?
Хочеться просто кричати, що я серед вас найчемніша, а толку з того? А воно очима кліпає і каже, що то Миколая перенесли чи недонеслиі він не знав. Коли точно святкувати і чого я його не попередила.
А моя подруга, замість того аби мене пожаліти, ще й мені додає перцю:
– Ти сама винна. Раз попустила і все – можна тобі ніколи нічого не дарувати, бо ти обійдешся. А що ти хотіла? Посунулася раз, посунулася два і тепер мені тут не хникай.
Але вибачте, я ж не сунуся просто так, як вона це собі уявляє? Коли я бачу, що грошей не вистачає, що ми мали якісь великі витрати, то як я можу просити якийсь великий подарунок? Та цукерок вистачить, бо вже й квіти зараз дорогі. Тим більше, що ними можна й з дітьми поділитися.
А подруга тільки пальцем крутить і каже:
– Ну як на такій жінці і не їздити? То ти всіх розумієш, а тебе, як бачимо, ніхто.
І все, нема, кому пожалітися, бо всім іншим треба брехати. Так телефонує кума чи мама і питають про того ж Миколая:
– Який в тебе був миколайчик? Чи був миколайчик? Що приніс Миколайчик…
А я й брешу, що був і такі гарні парфуми приніс, що чудо, чи рукавиці на зиму чи білизну. Бо того завжди треба і чому б не взяти тим чоловікам та не придивитися, в чому ходять інші жінки і як вигладяє твоя, а не потім голови звертати за якоюсь спідницею.
Просто не знаю, як в собі примирити те, що я справді хочу елементарної уваги і якоїсь оцінки моїх старань і вічною нестачею грошей, і тим, що завжди є дірки, які треба затуляти за мій рахунок…
Було б цікаво почути як ви справляєтеся з цією проблемою і чи й у вас таке є, чи то я така «унікальна»?
Фото Ярослава Романюка.