Знаєте, це як вас заболів зуб – треба піти до стоматолог а і його полікувати.
Але цього нічого не було! Все чудово і прекрасно, як раптом тобі кажуть – Славка бачили з іншою жінкою… Все. Ось так раптово і настав кінець їхній родині.
Звичайно, що вона забрала свої речі з квартири їхньої свекрухи і почала знімати квартиру. Заборонила бачитися з сином і мала право почуватися ображеною.
Славко не дуже приховував, що в його пасії скоро буде малюк, його малюк. Він легко і безболісно став щасливим в іншій родині.
Щасливими були всі, крім неї і її дитини. Якщо хтось їй говорив:
– Забудь і будь щасливою…
Це видавалося як якась насмішка. Як можна бути щасливою, коли люди мають нести відповідальність за свої вчинки. За добро – нагороджують, за зло – карають. Хіба не цього вчать мораль, релігія і кримінальний кодекс?
Але, певно, це не в випадку, коли ти втрачаєш сім’ю.
Коли вона нарешті перестала злитися, то зрозуміла, що втратила ще й сина – він віддалився настільки, що вона вже не бачила в ньому свого хлопчика з кучериками, який обіймав її перд сном. Виявилося, що маленький Дмитрик бігає після уроків до свекрухи, до бабусі Стасі.
Звичайно, що вона нічого не знала і вирішила заборонити дитині бачитися з родиною зрадника. Дмитрик дуже важко переносив таку заборону і вона була впевнена, що він її порушує, що не раз ставало причиною для стояння в кутку.
Якось свекруха перестріла її на вулиці.
– Олено, я розумію, що ти злишся, я й сама зла на Славка, але ж дитина… Дмитрика ми дуже любимо, у нього й так нема більше рідних людей і не буде, ми ж не вічні… Дозволь йому до нас приходити.
– Ні, – в це слово вона вкалала все, що могла – презирство, злість і невідступність.
Вона не знала, що свекруха не зустрічається з новою дружиною Славка, хоч і бавиться з його сином. Саме це й стало тим, через що не могла переступити Олена – її син бавиться з сином розлучниці.
– Але ж вони брати, – не розуміла свекруха…
З роками й Олена знайшла другого чоловіка та привела на світ ще одного сина. Проте, Дмитрик не почувався своїм в цій новій родині. Бабусі Стасі не стало і він почувався дуже самотнім. В пошуках швидкої і легкої любові він вдавався до різних згубних звичок, чим приносив багато турбот матері.
– Ти весь в батька, слабкий і безвідповідальний! Я стільки сил вклала в тебе, ростила і леліяла, щоб тебе зараз ще й лікувати. За що це мені?
Звичайно, що вона не бачила своєї частки вини, адже вона постраждала в цій ситуації і має бути винагороджена, а не покарана такою поведінкою сина.
Фото Ярослава Романюка