Моя донька Ліля покинула Олексія, коли онучці було вісім років, вже доросла дівчинка, але вона все одно сумувала за татом. Ліля казала, що ще собі такого знайде, олігарха, а шкарпетки латати за ті копійки вона не буде.

Це було доньчине життя і я хотіла аби вона була щаслива. Ліля пробувала в нові стосунки, але ввесь час не складалося, вона зазвичай привозила Оксанку до нас на вихідні, а сама влаштовувала особисте життя, як вона казала.

Олексій спочатку ще хотів з донькою бачитися, але потім втратив інтерес до неї, тим більше, що Ліля завжди казала доньці, що вона знайде їй кращого татка. Який купуватиме їй все, на що вона тільки тицьне пальцем.

Я б мала втрутитися, але я мовчала.

І ось через три роки безуспішних стосунків в Україні, Ліля вирішила шукати краще життя за кордоном:

– Мамо, я їду сама, а як все вдасться, то заберу Оксанку.

– Доню, та що ти так зациклилася на тих грошах? Головне аби людина була хороша. Надійна.

– Мамо, я вже жила з надійним вісім років і що? Тільки час змарнувала!

Її діло, Оксанка жила з нами, Ліля телефонувала, навіть, передавала щось з одягу, трохи грошей.

За цей час Олексій теж не сидів без діла і знайшов собі жінку, вона вже була при надії. Якось Ліля приїхала і наполягла на зустрічі з Олексієм. Він запросив її до себе, вона там познайомилася з новою дружиною, а потім вдома нам розповідала, яке враження вона на неї справила. Звичайно, що негативне, вона аж обсмоктувала кожен її волосок, а Оксана все це чула…

Далі Ліля поїхала і пропала…

Саме так, наче й телефонує, наче й все у неї добре, але вертатися в Україну не планує.

– Не знаю, коли й буду. Мамо, у мене тут особисте життя влаштовується.

Все. Я бачу, що онучка сама не своя, а мене за неї серце стискається – як це при живих батьках дитина з бабусею і дідусем живе?

Я не витримала і пішла з Олексієм на розмову.

– Ти забув, що доньку маєш? Як так можна?

– Я аліменти плачу і у мене нове життя.

– То й що? То треба дитини цуратися? Я тобі теж кажу, – звернулася я до нової жінки, – однієї дитини легко відцурався і з твоєю так зробить. От побачиш!

Вони аж очі округлили, а де я не так сказала?

І ось приходить Олексій та запрошує доньку на день народження до братика. Ми купили подарунок і дитину відвели, попросили вести себе чемно, бо вони – теж її родина.

А Оксана й давай до мачухи материними словами й говорити, бо ж як навчила, то так і буде, а та те терпіти не стала і її за двері.

– Мачухи всі такі, – знизала плечима онучка, – вони не варті часу. Мені з вами добре.

– Дякую, Оксано, за високу відзнаку, але ми з дідом не вічні, а родичі завжди пригодяться. Щоб ти пішла й мачуху перепросила, бо вести себе чемно, то правильно, а яка вона є насправді ти не знаєш!

– Мачуха – одним словом, – вперлася онука.

– Мачуха? Я теж твоїй мамі мачуха і що? Вона мене мамою називає, а ти бабусею.

– Що?, – закліпала онучка очима.

– А те, дідусь твій залишився з мамою сам, їй було три роки, то я як її побачила, то одразу й за дідуся заміж вийшла, саме завдяки Лілі і люблю її понад усе в житті!

– Навіть більше за діда?

– Інакше за діда! Дуже сильно люблю! І тебе люблю. Тому, дай мачусі шанс і сама покажися з кращого боку, я ж знаю, яка ти у мене чудова дівчинка.

Оксана погодилася, я з Олексієм знову говорила, все пояснила.

– Нам всім треба терпіння, домовилися?

– Так, але як вона знову почне…

– Що, Олексію, почне? Ти сам не почни, а тримай себе в руках, як дорослий чоловік!

Наче домовилися і я рада, що Оксані хоч братик сподобався, це вже дуже багато як за перший місяць.

Думаю, що вчинила правильно, бо не знаю, що буде з донькою, а родина має бути в людини. А ви що скажете?

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота