Я виходила заміж за Сергія, коли він був на п’ятому курсі магістратури, мати його не хотіла й чути про те, що її синочок покине навчання.

– Навіть не думай, що він піде менеджером в офіс, я не для того його стільки років вчила. Не з його головою! У нього лише майбутнє в науці!

І я притихла, бо й справді, Сергій говорив про когнітивний дисонанс, який його не покидає, відколи він мене зустрів, а я ж це перекладала за любов. Стала я в молодій сім’ї за годувальника і не дуже тим переймалася, головне ж, що я приходжу додому, а там він – мій коханий. І байдуже, що свекруха збоку капає, яка я погана дружина, адже у нас двоє діток і я вірю, що вони будуть такі ж розумні, як і мій чоловік.

Сергій став лаборантом на кафедрі, а я вирішила поїхати на заробітки, бо далі жити з свекрухою просто не витримувала.

Розумієте, якби хоч чоловік ставав на мою сторону, то я б ще мала сили з усім справлятися, але він тальки обертався спиною, або казав, що мама краще знає. І знаєте, що ще було? Я почала здогадуватися, що не такий вже й Сергій успішний науковець.

Отож, я поїхала і заробила за рік на перший внесок в дольовій участі. Навезла дітям подарунки і вирішила побути довше. Це чомусь викликало в Сергія невдоволення:

– Ти можеш хоч одну справу до кінця довести? Та вже взялася за квартиру, то й зароби на неї.

Я засмутилася, але потім подумала, що він таки має рацію, адже і він і свекруха не раз казали, що я нічого не доводжу до кінця, не вмію розпоряджатися грошима, вічно щось забуваю і втрапляю в безглузді ситуації.

Того дня всі пішли на роботу, а я сказала, що поїду до своїх батьків їх провідати. Але не встигла на автобус і вернулася додому, щоб вже не чекати на вокзалі іншого. Я відкрила двері і зрозуміла, що чоловік вдома, але ж він мав бути на роботі! Я тихенько заглянула в нашу кімнату і побачила, що він просто дає хропака. Я була дуже здивована, але не хотіла його будити, бо, може, йому зле?

Поїхала до батьків, гарно провела час і вернулася пізно вночі. Прийшла на кухню якраз на розмову сина з матір’ю, де той жалівся, що все на його плечах на роботі тримається, він доповіді готує, графіки складає, на заміни виходить, а його не цінують і захист знову відклали, бо щось там з висновками не те.

Мати хитала головою і казала, що таланти не можуть вибитися через заздрісників.

Я тоді сказала, що завтра теж йду по справах і мене не буде цілий день та лягла спати.

На наступний день я побачила, як чоловік вертається з роботи о дев’ятій годині і вирішила все вияснити на кафедрі. Виявилося, що він вже місяць там не працює, звільнили і ще й зі “свистом”

В дорозі за кордон я довго думала над тим, що ж відбувається і взагалі, що відбувалося ці десять років? По суті чоловік жив на моїй шиї і матері, нічим себе не обтяжував. Свекруха ж практично теж мала в носі, бо їй головне були онуки, думаю, що й про сина вона все сама знала.

Але як мені тепер все залагодити?

Якщо квартира буде куплена в шлюбі, то Сергій матиме на неї повне право і ще не знати чи не захоче з нами жити. Але й дітей з міста в село забирати, коли у них там і школа, і гуртки. Цим всім опікується свекруха і маю визнати, що вона дуже добре з тим справляється і діти її люблять. Як все зробити так аби всіх влаштовувало?

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота