На хвилі історій з дитинства теж хотілося б поділитися своєю.
У дитинстві я дуже любила казки і вірила в чудеса. Одного разу мама прочитала мені казку про принцесу на горошині, і вона мені настільки сподобалася, що я захотіла втілити її в життя. Незадовго до того, як лягти спати, я пробралася в кімнату улюбленої мами і підклала їй під простирадло горох.
І не одну-дві штучки, а хорошу таку жменьку, щоб напевно)) З почуттям виконаного обов’язку і передчуттям завтрішнього дня, я благополучно пішла спати. Прокинувшись, насамперед побігла до мами, до слова, вона вже не спала, а спокійно готувала сніданок, не подаючи ніякого виду про подію, лише зрідка позіхаючи. Я була тим ще конспіратором, тому без зайвих емоцій, з холоднокpoвністю і байдужістю, які може зобразити п’ятирічна дитина, задала контрольне запитання: «Мама, як тобі спалося?».
На що мама, не відволікаючись від готування, відповіла з усією серйозністю, що, мовляв, дуже-дуже погано, півночі переверталася, довго не могла заснути і т.д.
Читайте також: «ТАК ЛОХАНУТИСЯ НА СТАРОСТІ ЛІТ». ЦЕ ДОБUЛО СТАРЕНЬКУ. ЗЛЯГЛА І ЗДАВАЛОСЯ, ЩО ОТ-ОТ ВІДДАСТЬ БОГУ ДYШУ
Вираз радості на моєму обличчі і цілковитого захоплення не можна передати словами, все сходиться: горох на ліжку є, мама є, мама не виспалася! Значить що? Мама – принцеса! І не якась там, а справжнісінька, перевірена особисто мною! Довго я ще бігала по квартирі з радісними криками))
Минуло багато часу з тих пір, але мама все ще нагадує мені цей випадок, як їй довелося всю ніч спати на краю ліжка, щоб не порушити мій гороховий шедевр))