З чоловіком сталася та банальна пригода, що й з усіма – виявилося, що той заради кого я вимивала квартиру, вичитувала рецепти в кулінарних книгах і робила йому масаж ніг, отож, той чоловік взагалі це не цінував, а вже кілька років має любку.

Я почувалася геть розбитою, мама забрала Світланку до себе на кілька днів і вимагала аби я прийшла до себе.

– Віро, візьми себе в руки! Дитина на це все дивиться!

А я просто не могла, мені було до всього байдуже – хто що скаже, чи є в хаті донька, який час доби – я просто вила.

І одного вечора, в перерві між моїм схлипуванням, я почула інше, просто у мене під дверима. Відкрила двері і побачила маленьке брудне цуценя, яке так само кричало до світу – я є, я хочу любові, тепла і ласки!

Я занесла його в квартиру і почала робити те, що найкраще уміла – думати про когось, а не про себе: помила, пішла в магазин за кормом, купила лоток і смішний рожевий ошийник від бліх.

На наступний день забрала Світланку додому і ми почали жити втрьох. І Люся не просто була смішним цуценям, яке гризло лапки від крісла, вона відчувала, коли я сумна, прибігала і клала свою голову мені на коліна, наче питала – що сталося? І на цій мордочці була така смішна реакція на мої проблеми, які я, звичайно ж, розповідала їй, що я починала сміятися і проблеми маліли, а відтак і вирішувалися.

Після таких стосунків вже нікому й не довіряєш та й не дуже хотілося з кимось ще ділити життя, адже у мене є все, що мені треба для щастя – донька, собака, тепла і комфортна квартира, де я щаслива.

Але ж нікуди від людей не дінешся, а особливо від рідних, які те й роблять, що рахують твій час без чоловіка:

– Ого, вже п’ять років!

– Ого, вже сім!

– Ого, на наступний рік ювілей, то ти вже маєш когось привести в квартиру, бо так і на самоті скнітимеш довіку!

Прийшлося під таким тиском і оглянутися на чоловіків, бо й їх доля теж не леліє, багато й розлучених і удівців.

Так ми з Семеном і зійшлися і якось одразу він до мене переїхав, одразу всюди стали його речі по квартирі валятися і одразу я перестала думати про будь-кого, крім нього, адже ж треба придумати, що йому приготувати, куди на вихідні піти, якиq фільм дивитися, Донька вчилася далеко, тому приїжджала рідко і взагалі заявила, що залишиться в тому місті назавжди, адже вже має хлопця.

Наче все складається якнайкраще, якби не Люся.

Ні, вона не гарчала на Семена, але сторонилася, а він завжди мав до неї претензії – то линяє, то під ногами крутиться, то сидить на його улюбленому місці.

Зізнаюся, я бачила, як Семен Люсю посуває ногою. А потім сталося те, що вона його цапнула і він просто викинув її з квартири, на моїх очах.

– Або вона, або я!, – гордо сказав він.

Я вискочила за Люсею в чому була і несла її на руках до ветеринара на сусідню вулицю. Ми були там частими відвідувачами, адже вона вже не молоділа.

Ледве пояснила лікарю, що сталося через сльози, що застилали очі мені. Люся так само тихо плакала.

– Чого ж ви такого грубіяна в себе приймаєте, а мене ні разу на каву не запросили, – каже мені лікар….

Після того випадку я Віктора й на каву запросила, й поличку в своїй шафі виділила. Люся щасливо скаче навколо нього, а його не хвилює, що вона линяє. Недавно Віктор запропонував нам оформити стосунки офіційно, але я ще вагаюся, бо надто у нас все добре і я не хочу все зіпсувати. Чи я дарма хвилююся?

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота